Славенка Дракуліч /онлайн/

Славенка Дракуліч (Slavenka Drakulić, нар. 1949) — знана хорватська авторка, її есеї та книжки перекладено багатьма мовами. Статті Славенки Дракуліч публікували The New Republic, The New York Times Magazine та The New York Review of Books. Вона є позаштатною редакторкою та авторкою у виданні The Nation (США), час від часу дописує у Süddeutsche Zeitung (Німеччина), Internazionale (Італія), Dagens Nyheter (Швеція), The Guardian (Великобританія), Eurozine та інші видання. 2010 року на Міжнародній зустрічі письменників у Празі Дракуліч визнали однією з найвпливовіших європейських письменниць нашого часу. Чільний інтерес Славенки Дракуліч у документальній прозі — політика та ідеології посткомуністичних країн, воєнні злочини, націоналізм, питання фемінізму, хвороба, жіноче тіло. У книжках «Як ми пережили комунізм», Balkan Express («Балканський експрес») та Café Europa («Кафе Європа») вона пише про буденне життя у комуністичних та посткомуністичних країнах. Дракуліч також написала «історію комунізму з погляду тварин» — A Guided Tour Through the Museum of Communism («Екскурсія музеєм комунізму»). Українська аудиторія відкрила для себе Дракуліч 2018 року, коли у видавництві «Комора» вийшов переклад її книжки «Вони б і мухи не скривдили» — збірка репортажів з судового процесу над воєнними злочинцями колишньої Югославії у Гаазі. Славенка Дракуліч також є авторкою художньої прози, зокрема книжок Holograms of fear («Голограми страху»), Marble skin («Мармурова шкіра»), The taste of a man («Смак чоловіка»), S. A Novel About the Balkans («С. Роман про Балкани»), Optužena («Обвинувачена»), а також белетризованих біографій: Фріди Кало — Frida's bed (Постіль Фріди), Дори Маар — Dora i Minotaur («Дора і Мінотовар») та Мілеви Ейнштейн — Mileva Einstein, teorija tuge («Мілева Ейнштейн, теорія смутку). Її книжку оповідань Nevidljiva žena («Невидима жінка») присвячено старінню — його проживанню та осмисленню.