Ділимось з вами творами переможців нашого конкурсу “Моя книжкова полиця”, який відбувається в рамках благодійної акції “3 вік: задоволення від читання”.
Нагородження переможців відбулося під час офіційної частини гала-концерту акції. Подія відбулась 21-го вересня у Львівській обласній національній філармонії, що радо відкрила свої двері перед великою кількістю гостей.
Ведучим вечора став Володимир Бєглов. Урочистість розпочалася з офіційної частини – вручення дипломів та сертифікатів на придбання книг переможцям конкурсу ‘’Моя книжкова полиця’’. Подарунком для присутніх став прекрасний виступ Тараса Петриненка і Тетяни Горобець, пісні яких були гаряче зустрінуті глядачами, які стоячи підспівували улюбленим артистам.
Автор: Олександр КОСТІН , 75 років м. Київ
“Секрети книжкового щастя”
Я народився, коли йшла війна, у 1943 році.
Свого батька я так ніколи і не побачив. На згадку про нього: фото 3*4 та попільниця у вигляді чорного коня. Мене ростили бабуся та мама.
Це були голодні воєнні та повоєнні роки, протягом яких я захворів на туберкульоз.
Це було горе для мами. Це було горе і для мене. Операція врятувала життя, та одна з моїх ніг ніколи вже не могла згинатися - я став інвалідом, яким залишився на все життя.
Я родом з Донбасу. З міста Авдіївка, у якому знову воєнні часи. Десь там на кладовищі лежать мої матуся та бабуся, могили яких я навряд чи зможу провідати. Я вірю в те, що померлі люди захищають живих, тому я пишу цю оповідь, щоб мої матуся та бабуся знали, що зі мною все в порядку. А ще я хочу, щоб люди пам'ятали, що лише з часом, озираючись назад можна оцінити події та зрозуміти їх справжнє значення для нашого життя.
Моя інвалідність примусила мене шукати шляхи для реалізації себе. Я не можу швидко бігати? То я можу швидко читати! З того часу й почалась моя дружба з книгами, яка триває до сьогодні.
Та мені хотілося розказати вам про інше.
У свої 75 років я все частіше замислююсь над тим, яке значення має книга для становлення людини? І я почав аналізувати свій життєвий шлях.
На кожному етапі у мене були різні книги. В дитинстві - це були казки, пізніше - пригодницькі романи та оповідання. Такі книжки дозволяли мені перенестись у інші світи та забути про свою фізичну особливість. Отже, перший секрет щастя: книга допомагає відволіктись від буденності.
У роки навчання в університеті я захопився шахами, тож на моїй полиці з'явилися книги про шахи. Одним із улюблених авторів став О. Альохін, особливо вразила книга "Ноттингем 1936".
Навчаючись на радіотехнічному факультеті я читав багато спеціалізованої літератури. Це було для мене не важко! Адже я любив спеціальність, яку обрав. Тоді я зрозумів, що немає більшого щастя, ніж робота, яка тобі до душі. Отже, другий секрет щастя: читати книги, які підвищують твій професіоналізм.
Чим більше років ставало у моєму життєвому календарі, тим більше філософських та психологічних книжок з'являлося на моєму торшері. Там побували Ніцше, Фройд, Ялом, Фром, Кьеркегор, Сартр та інші. У цих авторів я шукав відповіді про мету людської екзистенції. Отже, третій секрет - мати під рукою книги, які допомагають впоратись із пошуком на одвічні питання людського буття: про самотність, безглуздість, відповідальність та кінцевість людського життя.
Коли мені виповнилося шістдесят, то думки про кінцевість життя стали частими гостями моїх роздумів. І на моєму торшері з'явилась книга книг - Біблія. В ній я шукав Бога та способи спілкування з ним. Ця книга заспокоювала мене та надавала життєвої наснаги. Тож, читати Біблію - наступний секрет книжкового щастя.
Після двох інсультів я маю проблеми із мовленням: я забуваю слова та не можу їх вимовити. Це знижує якість мого спілкування. А книга - це той співрозмовник, який не підганяє тебе та не роздратовується, якщо ти не можеш правильно прочитати слово з першої спроби. Отже, книга дає можливість "бути на рівних".
Кажуть, що історія йде по спіралі. І моя життєва історія повторюється: на моєму торшері зараз книга "Пригоди Піннокіо" - казка, з якими я знайомився у дитинстві. Але на цей раз ця книга на англійській мові. Маю надію, що вивчення іноземної мови допоможе мені зберегти ясність розуму ще на декілька років. Отже, наступний секрет - книга зберігає здоров'я. Мої доньки сміються з моїх спроб читати англійською та дивуються з мене. Та я не дорікаю їм, бо вони не знають, що таке старість. І я молюся Богу, щоб вони не знали що це якомога довше. А тому останній секрет щастя: любить своїх ближніх та даруйте їм книжки!
