Криза маскулінності в сучасному світі
Останнім часом питання гендерної нерівності стало наріжним каменем соціальних проблем. Здебільшого, мова йде про упереджене ставлення та пригнічення прав жінок. Патріархальне суспільство створило рамки правил поведінки та соціальних взаємодій між чоловіками та жінками, возвеличивши на олімпі досягнень перших та надавши епізодичні ролі другим. Гендерна нерівність в нашому суспільстві має різні форми вираження, з якими ми стикаємося щодня.
Як зазначив Дорж Бату, деякі корпорації досі оплачують працю людей, спираючись на їх стать. До жінок в політиці все ще ставляться упереджено, а керівництво великих компаній здебільшого займають чоловіки. Подібних прикладів - вдосталь. Вони виникли внаслідок багатьох факторів, але основний вплив на багатовікове існування нерівності здійснює виховання дітей. Нам змалку веліли засвоювати неписані правила поведінки хлопчиків та дівчаток. Перші люблять блакитний колір, а другі - рожевий. Хлопчики не можуть плакати, не можуть сумувати, не можуть бути слабкими, а дівчата - повинні. Хлопчики не мають права ще з дитинства демонструвати слабкість та програвати іншим, тим паче дівчаткам.
В останні роки бачимо нове переосмислення гендерів та стереотипів, що віками крутились навколо нас. Становище жінок у суспільстві значно покращується, на відміну від чоловіків. В нас настала загальна криза маскулінності і саме на цьому зосереджений фокус події «Жінка в темі: чи потрібна чоловікам гендерна рівність?»
Як ми зазначали вище, гендерна нерівність виростає та продовжує жити в сім'ях разом із новими поколіннями. Маскулінність також передається у спадок. Остап Сливинський вказує на те, що «батько проєктує на сина власні травми, які він міг отримати в процесі того, як його формували в дусі цієї стереотипної маскулінності». Ідеалістичні очікування від хлопчиків, що вони змалку будуть стійкими та мужніми воїнами, спонукають до комплексів та неприйняття себе. Чоловіки також страждають від їхньої соціальної ролі, що стосується як їхнього характеру, так і кольористики одягу.
Гендерна нерівність, а відповідно й криза маскулінності, зумовлена також і географічним фактором. Дорж Бату зазначає, що «монголи жили в степу, були дуже суворі умови виживання, відповідно - ми не робили розділення на чоловіків та жінок. В нас жінки так само скакали верхи, вправлялись з луком, мечем». Очевидно, що суворі умови для життя вносять корективи у стандартний патріархальний лад. У такому випадку криза маскулінності виявляється не настільки сильно, як у нашому суспільстві.
Тамара Марценюк, авторка книги «Захисники галактики: влада і криза в чоловічому світі», наголошує на платі за маскулінність. Стандартизована мужність має свою ціну, що полягає у нехтуванні людською індивідуальністю. Чоловіки також можуть бути чуттєвими, носити рожеві сорочки та готувати їжу. Але в суспільстві з гендерною нерівністю ці вияви індивідуальності будуть протрактовані, як відхилення від загальноприйнятої норми.
Саме внаслідок постійного тиску на людську індивідуальність у чоловіків зазвичай народжуються комплекси, прогресує депресія та з'являється бажання вдатись до втечі з реальності за допомогою алкоголю чи наркотиків.
Криза маскулінності настала в наші роки тоді, коли фокус обговорення був зміщений з жіночого питання на питання чоловіче. І, як виявилось, чоловіки також страждають від гендерних стереотипів та не готові платити таку високу ціну за свою маскулінність.
Дивіться подію онлайн:
27 Львівський міжнародний BookForum відбувається за підтримки Українського культурного фонду та Львівської міської ради, у партнерстві з Fedoriv Group. Зміст матеріалу є виключною відповідальністю організаторів і не відображає позицію УКФ.
Авторка тексту: Рудюк Анастасія