Підгузки зайві: як допомогти довкіллю і своїй дитині водночас

Підгузки зайві: як допомогти довкіллю і своїй дитині водночас

За даними дослідження про економічний та екологічний впливи використання одноразових засобів гігієни, у 2017 році було використано 33 мільярди підгузків у Європі. Це річ, яка автоматично потрапляє до смітника. Вона вважається однією з найрозповсюдженіших забруднювачів річок та океанів. А якщо хоча б одну річ нашого побуту замінити? Чи виглядатиме світ інакше?

18 вересня відбулася дискусія «Сміттюхи від народження» у межах 27 BookForum. Розмову координувала Ірина Миронова, голова Zero Waste Lviv. Однією з учасниць стала письменниця та авторка книги «Підгузки зайві» Марія Качмар.

Свою книгу вона написала будучи у декреті. Розвиток дитини та екологія займають важливі місця у її житті, тому їй хотілося розвінчати деякі міфи, пов’язані з підгузками. Ознайомлюючись з науковими дослідженнями для свого проєкту, Марія дійшла висновку, що одноразові памперси не є корисними для малих дітей.

Із цим погодився і професор Маастрихтського університету Мартен де Вріс. Він розповів про власні спостереження за африканськими племенами, де діти привчаються до горщика значно раніше. На його думку, це дуже показовий досвід, що можна по-іншому. У західному світі існує думка, що не потрібно привчати дитину до горщика, поки вона не стає більш-менш свідомою. Тож батьки чекають і це чекання перетворилось на бізнес — підгузки, з їхніми жахливими наслідками для довкілля.

Люба Пікулик, перекладачка книги «Підгузки зайві», також поділилася своїм досвідом раннього привчання дитини до ходіння в туалет. Під час вагітності їй порадили робити це практикою висаджування. Для пані Люби це тоді було здивуванням, адже вона, як і багато молодих батьків, думала, що привчати до горщика потрібно лише у 1,5-2 роки. «Висаджування» Софійки жінка почала, коли малій вже був 1 місяць. Для мами спершу це далося не дуже легко. Основною проблемою було розпізнавання часу, коли дитина хоче сходити у туалет. Але крок за кроком за допомогою книжки «Підгузки зайві» батьки перейшли на багаторазові підгузки, навчилися вчасно відстежувати потреби дитини, привчили до горщика у 7 місяців. І навіть помітили, що їхнє чадо вміє стримуватися тоді, коли доступу до туалету немає (наприклад, у дорозі).

Зараз у західному світі є тенденція до повернення традиційних практик. Наприклад, носіння слінгу, яке є хорошим варіантом не тільки в умовах неадаптованих до візочків українських вулиць, а й тому що краще підтримує зв’язок матері з дитиною. Це також важливо — в одному дослідженні за 1999 рік йдеться про важливість контакту з мамою для розвитку мозку немовляти.

Цього року у Європі проводилося опитування щодо використання практик висаджування, тобто невикористання підгузків, або їхнє використання лише у якості підстрахування. 17% і 14% респондентів відповідно виокремили для себе такі пункти: екологічність та економія сімейного бюджету. А понад третина опитаних заявила, що роблять практику висаджування, вважаючи, що це дає більше поваги до дитини. І це справді не менш достойна причина ранішої відмови від «ходіння під себе».

Чи є попит на такі книги?

Катерина Іванова, психологиня, засновниця крамниці «Книжковий лев», стверджує, що так. Як не парадоксально, попит з’являється тоді, коли книга вже виходить. Адже у темі тілесності існують такі питання, про які ми між собою не обговорюємо, але які все ж нас цікавлять. Також зараз є попит на видання про екологію: і серед видавців, і серед читачів. Доказом цього, наприклад, стала книга Беа Джонсон «Дім — нуль відходів».

Як переконати тих, для кого використання одноразових підгузків поки що є зручнішим варіантом?

«Використовуючи надто довго одноразові підгузки, ви сповільнюєте інтелектуальний, фізичний та емоційний розвиток вашої дитини», — стверджує Марія Качмар. Велику роль має грати інформаційна кампанія. В Україні є хороша можливість відкрити дискусію щодо використання підгузків, на відміну від інших країн, де давно вкорінена певна дезінформація у цьому питанні. У нас ще є люди, які пам’ятають, як було до підгузків і які привчали до горщиків зрання. Тож те, що для одних застаріле, для інших набуває актуальності.

Якщо говорити про сферу медицини, то у деяких країнах педіатри навіть не мають інформації про практику висаджування. Перш ніж говорити про урядові ініціативи, потрібно донести ці знання до лікарів, через яких вже інформація може потрапити у Міністерство охорони здоров’я. Також не останню роль відіграють дитячі садочки.

У підсумках обговорення авторка побажала всім мамам в Україні, щоб вони мали приємність та успіх зі своїми початками привчити дітей до горщика. Мартен сподівається, що піднята тема допоможе і захисту довкілля від зайвого сміття, і покращенню зв’язку матері з дитиною. 

Дивіться подію онлайн:

27 Львівський міжнародний BookForum відбувається за підтримки Українського культурного фонду та Львівської міської ради, у партнерстві з Fedoriv Group. Зміст матеріалу є виключною відповідальністю організаторів і не відображає позицію УКФ.

Авторка матеріалу: Мар'яна Мельниченко