5 книг, які вийшли в червні
Зібрали книжки, які вийшли друком у червні та вже з’явилися на полицях книгарень.
Марина Гримич «Клавка»
Цей роман присвячений одному із знакових періодів вітчизняної літератури, на тлі якого розгортається особиста драма головної героїні, дочки ворога народу, непомітної секретарки Спілки письменників і приватної друкарки в легендарному київському РОЛІТі. «У будинку, де все було не так, як у світі назовні — суворому й невблаганному. Це, по суті, був навіть не будинок, а письменницьке село, де жили милі, начитані, інтелігентні люди, не те що в неї вдома у підземеллі — в напівпідвальному поверсі будинку по вулиці Чкалова, 45-в», — розповідає героїня про письменницький вулик, який пережив і репресії, і німецьку владу, але в романі немов би знову повернувся в минуле з його «квартирним» питанням.
Річ у тому, що мова у цій історії про 1947 рік з його сумнозвісним Пленумом СПУ, на якому в черговий раз громили українську радянську літературу. Точніше, тих небагатьох, які досі «відповідали» в ній за «українське», як, наприклад, неокласик Максим Рильський. Тож комунальна кухня радянського письменства в будинку РОЛІТ і Спілці письменників — ось основне поле роману, в якому яскраво показана атмосфера розправи над тими, кого не знищили у 1930-х. Саме на його тлі й будується любовний трикутник героїні — між відповідальним працівником ЦК КП (б)У і молодим письменником, який щойно повернувся з фронту.
Ірена Карпа «Добрі новини з Аральського моря»
За словами Ірени Карпи, у цій книжці є все ‒ фешн, секс, стиль життя, зрада, втеча, пошук себе, вбивство, інтрига, смак вина і багато-багато Парижа.
«Роман писався три роки, вбираючи в себе реальні історії реальних жінок. Через це в ньому немає ні повністю позитивних, ні повністю негативних героїнь, а є різні психотипи, де кожна читачка знайде себе. Хтось буде бісити, хтось смішити, хтось змусить плакати», – розповідає письменниця.
До написання роману Ірену надихнув переїзд до Парижа кілька років тому. В основі сюжету – пригоди чотирьох героїнь, яких об’єднує українське походження і секрети з минулого, а також бажання звільнитися від них і почати нове життя.
Сара Джіо «Я кохатиму тебе завжди»
У цій теплій і щемкій історії майстерно сплітаються події минулого й сьогодення. Головна героїня Кейлі Крейн не може повірити у власне щастя: вона успішна журналістка й наречена ідеального хлопця. Проте одна зустріч із безпритульним чоловіком – Кейдом Макаллістером, коханням цілого її життя, несподівано змінює все.
Він не впізнає Кейлі, але вона вирішує дізнатися, що сталося з ним, колишнім керівником фірми звукозапису, і допомогти йому владнати своє життя.
Макс Теґмарк «Життя 3.0. Доба штучного інтелекту»
За час свого існування життя на Землі трансформовувалося кілька разів – від бактерій, чий розвиток повністю закодований у ДНК, до складніших організмів і зрештою людини, яка має вибір та майже миттєво пристосовується до нового середовища. Ця гнучкість дала змогу людству запанувати на Землі. Та попри значні прориви – мову, писемність, друкарський прес, сучасну науку, комп’ютери, – усі відомі нам життєві форми залишаються заручниками своєї біологічної «оболонки». Наступний етап – це доба штучного інтелекту, Життя 3.0, що звільниться від біологічних кайданів еволюції і стане господарем власної долі.
Майлз Дж. Юнгер «Пікассо: живопис, що шокував світ»
Ця захоплива книжка — спроба зазирнути за лаштунки офіційної біографії всесвітньо відомого художника, класика кубізму, невпокореного романтика і бунтівника в мистецтві - в надії зрозуміти, як саме він став «тим самим Пікассо». І це авторові цілком вдалося! Богемний Париж початку ХХ століття, легендарні імена, факти і події, з яких складався міф про столицю світу, якою вона була для багатьох юних мистців, які приїхали сюди в пошуках свободи. Злидні та жага до всього нового — ось що поєднувало їх, і до такого життя, як свідчить герой оповіді, треба було мали хист.
«Людині треба мати здібності для того, щоб дозволити собі розкіш, — казав Пікассо письменникові Жану Кокто, — і мати змогу зневажати її». Як саме він навчився поєднувати в собі ці дві якості, герой книжки починає, за сюжетом, у 1945 році, коли всі мистецькі революції давно минули. «Ті часи, коли Монмартр, і зокрема „Бато-Лавуар“, був центром усього найважливішого в мистецтві, залишилися далеко позаду, і наразі тут панували тиша й затхле дихання старої гробниці. Блукаючи плутаними коридорами, вони навпомацки просувалися вперед, а Пікассо намагався дещо виправити важке враження, розповідаючи історії про давноминулі дні».
