Дискусія за участі Ірини Славінської, Анни Вовченко, Ірини Загладько та Юрія Завадського
Під час 25 Book Forum відбулася дискусія за участі Ірини Славінської, Аніни Вовченко, Ірини Загладько та Юрія Завадського про ракурси роботи перекладача і видавництва, перекладацьку свободу та лексику в літературі, де вона має обмеження, а де розкривається.
Наскільки ви вільні, коли обираєте автора чи книжку для перекладу?
Ірина Загладько
До видавця доводиться приходити не просто з книжкою і пропозицією, а одразу з перекладом. Саме так сталося з моєю першою книжкою, яку я переклала це «Середина світу», автором якої є Штайнгьофель Андреас. Знайшовши цю книжку, я розуміла, що тематика досить специфічна, бо у ній йдеться про велику кількість конфліктів, і соціальних, і всередині родини. Саме тому я спочатку її переклала, а тоді вже з готовим текстом йшла до видавництв. Доводилося звертатися до декількох видавництв і насправді це була досить тривала і тяжка робота писання листів на більшість з яких я не отримала відповіді. Спочатку відмовили усі видавництва, але через деякий час Видавництво Старого Лева погодилися видати книгу.
Я вважаю, що певною мірою можу дозволити собі свободу вибору теми, книжки і це частково є через те, що перекладацька діяльність не є моєю основною роботою. Тому спочатку я перекладаю книгу, яку насамперед хочу сама. І мені власне подобається ця свобода.
Анна Вовченко:
Якщо говорити про ЛГБТ літературу, то в моєму доробку така книга поки що лише одна. Це «Середня стать» Євгенідіса Джеффрі. І її, до речі, постійно плутають із «Серединою світу». З книжкою вийшло працювати дуже комфортно, тому що я хотіла її перекласти, а у видавництві вона зненацька виявилася в планах. Тому можна сказати і я її обрала, і мені її запропонували. Щодо вибору теми взагалі і літератури для перекладу, то я хоч і перекладачка за основним видом діяльності, але мені якимось чином виходить балансувати мої вподобання та переклади. Я поки що вільна обирати, навіть якщо видавництво приходить до мене з пропозицією. «Щоденник війни зі свиньми» це складна книжка тематично для сприйняття, але це єдиний переклад, який я пропонувала видавництвам сама. Втім я залишаюся вільна в діалозі з видавцями, і зараз працюю з ними на взаємно комфортних засадах.
Чи вільний перекладач у своєму виборі, коли має своє видавництво?
Юрій Завадський:
Мені подобаються відверті книги. Втім я, як керівник видавництва, ніколи не обирав книгу, щоб показати саме цю сторону чи конкретно цю тему. Тому що завжди ми обирали максимум якісні тексти і ті, які мали певну перспективу для нас.
Чи тема ЛГБТІ є табуйована в очах українського читача?
Ірина Загладько:
Я усвідомлювала, що наше суспільство ще не готове до такої тематики, говорити про ці речі, дізнаватися про це і вільно обговорювати між собою. І в цьому випадку книга може бути такою маленькою шпаргалкою, з якою людина може починати. Те, що ми називаємо ЛГБТ-літературою в Україні у інших країнах вже може так не називатися. Це все залежить від розвитку суспільства, від його вміння сприймати.
Анна Вовченко:
Для мене табуйованих тем не існує, для мене єдине табу в літературі - це несмак і погане письмо. Говорити можна про будь-що, головне робити це добре, чесно і з повагою до того, про кого ти говориш і до кого звертаєшся. Щодо того, які в українського читача є табуйовані теми я судити не беруся, бо в кожного це своє. До прикладу, книга «Середня стать» це все дуже складний клубок. Назвати цей роман взірцем ЛГБТ-літератури це дуже його спростити. Власне, його потрібно вміти сприймати з усім контекстом.
Юрій Завадський:
Мій науковий консультант, не забувай що більшість суперечок у вашому літературознавстві - полягають у нерозуміння термінів. Тому тут теж потрібно спочатку визначити, що сам термін означає. Це б мав хтось з теоретиків визначити, обґрунтувати, обговорити й вивести на один знаменник. Питання ще інше – навіщо? Якщо ми усю літ-ру будемо поділяти за якоюсь тематикою, то відповідно квір-література теж є важливим терміном. З іншого боку, найголовніше це все ж якість тексту.
Перше поле асоціації. Де знайти лексику мову для перекладу?
Ірина Загладько:
Перш за все я намагаюся нічого не вигадувати, не прикрашати, а просто перекласти максимально прямо і просто. Іноді зазираю до словника і дивлюсь усі можливі переклади слова і обираю те, що туди пасує найбільше і не кидається у вічі.
Анна Вовченко:
Мова має назви для всього, єдине що хтось їх знайшов до нас, а комусь доводиться заново шукати. Мені фізіологічної лексики для перекладу книги «Середня стать» заново шукати не довелося, бо автор сам за це подбав. Проблеми швидше за все були із контекстом, коли, до прикладу, треба було перекласти сленг американських неформалів і знайти до них українські відповідники.
Юрій Завадський:
Ми завжди про мову сперечаємося, як це написати, що згладити - не згладити. Я прихильник радикального погляду, і коли ми готуємо книжки, то ми пишемо все як є. Ця лексема там потрібна і важлива.
Авторка – Лілія Боднар
Фото – Христина Шпук