Гойко Божович: поезія - найбільший вияв свободи
У рамках 24-го Форуму видавців відбулась зустріч із сербським поетом, літературним критиком, есеїстом та видавцем Гойко Божовичем.
Він співпрацює з кількома видавництвами Сербії, і з 2007 року є головним редактором заснованого ним видавництва «Архіпелаг». Про успішну діяльність Гойко Божовича свідчать не лише його нагороди, а й те, що його видавництво бере участь у виданні серії «Сто слов’янських романів» − поважному міжнародному культурному і літературному проекті.
На зустрічі Гойко Божович розповів про стихії у своїй поезії, про те, як відчув те, що став поетом і наостанок зачитав кілька своїх віршів.
“Львів - гарне місто, щоб говорити про поезію”, - каже Гойко. А далі розповів, що саме його цікавить у поезії: “Мене цікавлять стихії. Оскільки це є вагомим елементом поезії і, зокрема, поезії, яку пишу я. Про стихії говорили грецькі філософи і стихією може бути будь-що у нашому житті: переживання, місто, це може бути певний виклик, певна ілюзія, спогад. Кожен з нас має свої певні міфи і легенди. Це те, що варто передавати і вкладати у літературу.
Я хотів назвати стихії, про які пишу і які мене цікавлять. Насамперед, це місто. Місто як вимір, як простір, в якому ми живемо і творимо. Місто - це не тільки місце для старих міфів, а й для сучасності, бо в кожному місці всі лишають певні свої сліди які ми можемо спостерігати і які можуть впливати на нас.
Так само один з найважливіших моментів, який цікавить мене – мить, бо мить, яку ми переживаємо може лишити спогади і ці спогади ми можемо переказати, зокрема, у віршах, щоб згадати їх і таким чином залишити ці моменти у вічності”.
Що таке поезія для Гойко Божовича ?
“Кажуть, що поезія в кризі і, можливо, частково це правда, бо зараз все у кризі, навіть сама криза в кризі. Зараз певні жанри повинні знаходити компроміс із дійсністю, для того, щоб якимось чином комунікувати із реальністю. Зараз поезія немає такого впливу, який мала декілька років тому, тому має шукати компроміс також, але не повинна. Поезія - найбільший вияв свободи. Поезія – тип тихої спокійної розмови, яка відповідає на одвічні питання, ким ми є сьогодні і ким є взагалі”.
Але найкращою відповіддю на це питання є сама поезія Гойко, тож він зачитав декілька своїх віршів.
Питання про те, що він відчув, що став поетом, виявилось складним для Гойко Божовича, але він знайшов відповідь: “Відчув себе поетом рано, але чітко виділити момент не можу. Здавалось, що можу розгледіти ті моменти, які не помічав в інших сферах”.
А на завершення додав, що є люди, яких він готовий читати у будь-який час , будь-коли,і що сьогодні йому б хотілось почитати і послухати Томаса Венцлова, Адама Загаєвського і Чарльза Сіміча.
Підготувала Кузяк Яна.
Фото: Хоркава Вікторія.