Лауреатка Пулітцерівської премії стане почесною гостею 25 Book Forum Lviv
На 25 Форумі видавців про «Ринок свободи» говоритиме почесна гостя Енн Епплбом, лауреатка Пулітцерівської премії, авторка книг-досліджень про ГУЛАГ та Голодомор в Україні.
Енн Епплбом — польсько-американський історик, письменниця і журналістка єврейського походження. Редактор «The Economist» і член видавничої ради «The Washington Post». За її праці з історії Східної Європи, громадянського суспільства і комунізму була неодноразово відзначена преміями.
За видану в 2003 книжку Gulag: A History (Історія ГУЛАГу, видана в українському перекладі у 2006 Видавничим домом «Києво-Могилянська академія») отримала Пулітцерівську премію, а також британську Премію Даффа Купера. Книга вийшла у фінали конкурсів на Національну книжкову премію, Національну премію критиків, книжкову премію газети «Лос-Анджелес таймс» і премію Семюела Джонсона.
Десять років тому казали, що Інтернет буде новим простором свободи. Але він став легким майданчиком для маніпуляцій. І дуже важливо пам’ятати, що в Китаї, Ірані, Венесуелі також є такі лідери, диктатори використовують нові медіа для створення своїх меседжів за допомогою інформації, яку ми навіть не сприймаємо як пропаганду», - сказала Енн Епплбом під час одного зі своїх виступів.Перекладена більш ніж на 20 європейських мов. Книга розповідає про історію радянської системи концентраційних таборів і описує щоденне життя в таборах. Також лауреат Пулітцерівської премії Енн Епплбом написала книгу про Голодомор в Україні під назвою «Червоний голод. Війна Сталіна проти України».
Ця книга не лише про Голодомор, а й про українську революцію та український національний рух. Тому мені здалося важливим об'єднати всі ті рушійні сили, що формували Україну від початку ХХ століття», - пояснила письменниця.Епплбаум полемізує з російськими та деякими західними істориками, які твердять, що Голодомор був частиною великого голоду, який вразив різні регіони СРСР й не був результатом якоїсь особливої політики щодо України. Вона наголошує:
Є безліч доказів того, що це була специфічна політика щодо України. Вони є, просто треба сидіти і читати документи з Москви, рішення Політбюро, листування Сталіна з Кагановичем. Моєю проблемою під час написання книжки був не брак документів, а те, що документів є настільки багато, що треба було вибирати, що цитувати, а що ні».