Лауреатка Пулітцерівської премії стане почесною гостею 25 Book Forum Lviv

Лауреатка Пулітцерівської премії стане почесною гостею 25 Book Forum Lviv
На 25 Форумі видавців про «Ринок свободи» говоритиме почесна гостя Енн Епплбом, лауреатка Пулітцерівської премії,  авторка книг-досліджень про ГУЛАГ та Голодомор в Україні. Енн Епплбом — польсько-американський історик, письменниця і журналістка єврейського походження. Редактор «The Economist» і член видавничої ради «The Washington Post». За її праці з історії Східної Європи, громадянського суспільства і комунізму була неодноразово відзначена преміями. За видану в 2003 книжку Gulag: A History (Історія ГУЛАГу, видана в українському перекладі у 2006 Видавничим домом «Києво-Могилянська академія») отримала Пулітцерівську премію, а також британську Премію Даффа Купера. Книга вийшла у фінали конкурсів на Національну книжкову премію, Національну премію критиків, книжкову премію газети «Лос-Анджелес таймс» і премію Семюела Джонсона.
Десять років тому казали, що Інтернет буде новим простором свободи. Але він став легким майданчиком для маніпуляцій. І дуже важливо пам’ятати, що в Китаї, Ірані, Венесуелі також є такі лідери, диктатори використовують нові медіа для створення своїх меседжів за допомогою інформації, яку ми навіть не сприймаємо як пропаганду», - сказала Енн Епплбом під час одного зі своїх виступів.
Перекладена більш ніж на 20 європейських мов. Книга розповідає про історію радянської системи концентраційних таборів і описує щоденне життя в таборах. Також лауреат Пулітцерівської премії Енн Епплбом написала книгу про Голодомор в Україні під назвою «Червоний голод. Війна Сталіна проти України».
Ця книга не лише про Голодомор, а й про українську революцію та український національний рух. Тому мені здалося важливим об'єднати всі ті рушійні сили, що формували Україну від початку ХХ століття», - пояснила письменниця.
Епплбаум полемізує з російськими та деякими західними істориками, які твердять, що Голодомор був частиною великого голоду, який вразив різні регіони СРСР й не був результатом якоїсь особливої політики щодо України. Вона наголошує:
Є безліч доказів того, що це була специфічна політика щодо України. Вони є, просто треба сидіти і читати документи з Москви, рішення Політбюро, листування Сталіна з Кагановичем. Моєю проблемою під час написання книжки був не брак документів, а те, що документів є настільки багато, що треба було вибирати, що цитувати, а що ні».