Львів епохи Беків: відновлення історичної справедливості

Львів епохи Беків: відновлення історичної справедливості
Люди, які змінювали уявлення про світ, поєднували непоєднуване і з невідомих причин загубилися в сторінках історії. Йдеться про сім′ю лікарів, які стали унікальними документалістами Львова. 14 вересня у Науковій бібліотеці ЛНУ ім. І. Франка відбулася презентація ч. 85 часопису «Ї»-  «Львів епохи Беків» Оксани Заячківської за участі модератора Андрія Павлишина. Мова піде про батька і сина – Адольфа і Генріха Беків, які результатами своєї роботи інкогніто увійшли в історію Львова. Адольф Бек – один з найкращих п′яти  ректорів Львівського університету, тричі був номінованийна Нобелівську премію. Відомий насамперед тим, що одним з перших опрацював рутинний метод, без якого не уявляють своїх буднів лікарі – метод електроенцифолографії. Він довів, що біоелектричні активності міняються під будь-яким впливом. В Адольфа було єврейське коріння, через що він зазнавав утисків під час німецько-фашистської окупації. Коли він був доволі поважного віку, а це 80 років, то попросив сина Генріха дати йому отрути і покінчив життя самогубством. Його тіло безслідно зникло. Не менш яскравою і талановитою особистість став син Генріх, який був лікарем-гінекологом, художником-графіком. Він працював у лікарнях Львова і Варшави, був директором клініки гінекології та акушерства Вроцлавського університету. Якщо говорити про нього як митця, то творчий доробок Бека-молодшого – це 1700 акварелей на різні теми: природа, літаки, жінки, медицина, архітектура… Лікар став ілюстратором Львова, Варшави і Вроцлава у міжвоєнний та воєнний період. Його малюнки – це свідчення людини, яка переховується від гетто, перебуває у катівні, страждає від голоду в бункерах під час Варшавського повстання, але, попри все,  працює хірургом у шпиталі й рятує людей. Генріх кольором, гротеском бореться за виживання. Кожна людина живе доки її пам′ятають. Оксана Заячківська стверджує, що «якщо є Львів епохи Пінзеля, то має бути Львів епохи Беків». Такі імена просто необхідно повернути у культурний простір, про них мають знати не тільки затерті та запилені архівні дані. Пані Оксана має саме таку мету, у мріях у неї  - зняти фільм про долю двох львів′ян. Тексти її книги доступні не лише в друкованому вигляді. Їх можна завантажити в мережі українською, польською та англійською мовами. Автор: Марія Масюк Фото: Дарина Хорощук