Математичні формули і тонка душа поета. Чи є між ними щось спільне?

У Львівському академічному театрі імені Леся Курбаса відбулася музично-поетична вистава «Двічі нескінченність» за книгою Ольги Ковалевської «Зорі в квадраті». У заході взяла участь авторка, а також музикант та композитор Роман Гриньків. Поетична збірка письменниці Ольги Ковалевської «Зорі в квадраті» лягла в основу сьогоднішньої вистави. Дуже часто поезію порівнюють із точною наукою та називають алгеброю метафор. Звідси і назва книги. Але не варто боятися, що замість віршів у книзі зібрані математичні формули та рівняння. Адже, окрім назви, у збірки немає нічого спільного з математикою. Це книга про любов та наївність, людей та розлуку. Історія про людину, яка виросла фізично, але душею все ще залишається в дитинстві. Під відео, створене Надією Білокур і Сергієм Чіпульським та музичний супровід бандури у виконанні Романа Гринькова авторка зачитувала уривки з твору. Камерна зала та тьмяне освітлення, неймовірно красивий відеоматеріал, майстерна гра на інструменті та чудове декламування поезії змусили глядача забути про всі земні тривоги та перенестися у неймовірний світ. Після вистави письменниця поділилася тим, як саме створювалася книга та що спонукало її до написання. «Книга «Зорі в квадраті» — це по суті мій життєвий шлях, кожен день надихав мене на її створення. Проект «Двічі нескінченність» з’явився десять років тому. Я надихалася, слухаючи музику Романа Гринькова: уявляла образи літаючих коней, квітів, дівчини. Ці образи схрестилися і з’явився сюжет», — розповідає вона. Сценарій було створено десять років тому, і лише нещодавно знайшлася художниця – Надія Білокур, яка змогла візуально втілити задумку авторки. Роман Котляревський написав музику, а завдяки Сергію Чіпульському було відзнято відеоматеріал. «Ми також вдячні «Видавництву Старого Лева» який запропонував презентувати збірку саме у вигляді вистави», — розказує Ольга. Роман Котляревський розповів про свій шлях у музиці: «Я з самого дитинства граю на бандурі. Мій дід був кобзарем і він вистругав бандуру для мене. Так що, коли я народився, моя доля музиканта була вирішена за мене». «Бандура – це як книжка, з якої можна багато чого прочитати. Зараз я також пишу музику, адже мій інструмент навчив мене не тільки грати але й писати. Бандура звучить як оркестр, а для оркестру писати легко», — розповідає про свій інструмент Котляревський. На сьогоднішній виставі Роман грав у стилі мелодекламації. «Цей жанр тягне за собою зерно, яке постійно проростає в різних стилістичних напрямках. Сподіваюся, він і надалі розвиватиметься. Тоді ми не втратимо такий чудовий, але, на жаль рідкісний стиль». Автор: Цаценко Євгенія Фото: Тарасенко Амелія