На 25 BookForum презентували збірку оповідань Марка Поґачара «Бог не допоможе»
21 вересня у стінах театру Леся Курбаса відбулась презентація українського видання збірки оповідань Марка Поґачара «Бог не допоможе».На події були також присутні перекладачі Мар’яна Климець та Наталія Хороз, які допомагали автору порозумітись з аудиторією, щоб мовний бар’єр не став цьому на заваді. Марк Поґачар - хорватський письменник, який уже втретє відвідує BookForum і кожного разу дивується з цього прекрасного дійства. Вперше він приїхав на фестивалі, як молодий поет, який подає великі надії і вірші якого з’явились в антології молодої хорватської поезії. Наступного разу чоловік приїхав на презентацію вже власної книги поезії. Тепер він представив переклад прозової праці. Раніше автор писав лише поезію, і це перша прозова його робота. Що ж його спонукало до цього?
Для самого Марка проза, це та ж поезія, просто з іншим стилем донесення цього до читачів. Насправді в автора є дві причини до написання прози. Між двома книгами йому потрібна пауза, щоб очистити свій поетичний голос, тому що Марку Поґачару не подобається переносити стиль з однієї книги на іншу. «Мені здається, що поезію писати небезпечно і я намагаюсь робити це, коли дійсно мушу. Але я люблю писати, адже це моя залежність, я постійно маю бути в процесі» - розповів автор.
На питання, чи задоволений він книгою автор, сміючись, зізнався : «Коли три тижні тому я отримав візуальне рішення обкладинки цієї книги я був вражений. Колись хотів зробити тату у формі комахи-оленя, але таки не наважився. І коли мені запропонували помістити цю ж комаху на обкладинку, хоч вона ніяк не пов’язана з сюжетом, я відразу погодився». У книзі немає нічого автобіографічного, зазначив автор. Але звісно, у творі є частинки його досвіду, зокрема велика увага присвячена саме періоду 80-х –90-х років, часу його дитинства та молодості.
Переклад українською відрізняється від оригіналу тим, що його супроводжують коментарі, за яким ми маємо дякувати перекладачам. Чи були труднощі перекладу? Марк Поґачар поділився тим, що він здивований, як у перекладачів стало терпіння і хисту так гарно перекласти збірку. Це була кропітка робота, де потрібно було працювати напряму з автором, адже багато речей мало свій підтекст, і саме це потрібно було обговорювати з Марком перекладачам. Адже вже у ході роботи випливало
багато суперечностей в думках, і саме шляхом їхньої взаємодії, переклад вийшов цілком повним стосовно оригіналу. Автор люб’язно зачитав уривок зі своєї книжки, аби ще більше запалити бажання слухачів прочитати цю збірку.
Автор - Іванна Якимчук
Фото - Наталія Коломоєць
Для самого Марка проза, це та ж поезія, просто з іншим стилем донесення цього до читачів. Насправді в автора є дві причини до написання прози. Між двома книгами йому потрібна пауза, щоб очистити свій поетичний голос, тому що Марку Поґачару не подобається переносити стиль з однієї книги на іншу. «Мені здається, що поезію писати небезпечно і я намагаюсь робити це, коли дійсно мушу. Але я люблю писати, адже це моя залежність, я постійно маю бути в процесі» - розповів автор.
На питання, чи задоволений він книгою автор, сміючись, зізнався : «Коли три тижні тому я отримав візуальне рішення обкладинки цієї книги я був вражений. Колись хотів зробити тату у формі комахи-оленя, але таки не наважився. І коли мені запропонували помістити цю ж комаху на обкладинку, хоч вона ніяк не пов’язана з сюжетом, я відразу погодився». У книзі немає нічого автобіографічного, зазначив автор. Але звісно, у творі є частинки його досвіду, зокрема велика увага присвячена саме періоду 80-х –90-х років, часу його дитинства та молодості.
Переклад українською відрізняється від оригіналу тим, що його супроводжують коментарі, за яким ми маємо дякувати перекладачам. Чи були труднощі перекладу? Марк Поґачар поділився тим, що він здивований, як у перекладачів стало терпіння і хисту так гарно перекласти збірку. Це була кропітка робота, де потрібно було працювати напряму з автором, адже багато речей мало свій підтекст, і саме це потрібно було обговорювати з Марком перекладачам. Адже вже у ході роботи випливало
багато суперечностей в думках, і саме шляхом їхньої взаємодії, переклад вийшов цілком повним стосовно оригіналу. Автор люб’язно зачитав уривок зі своєї книжки, аби ще більше запалити бажання слухачів прочитати цю збірку.
Автор - Іванна Якимчук
Фото - Наталія Коломоєць