#на_подивись: 10 фільмів до Дня Незалежності

Протягом останніх років український кінематограф почав стрімко розвиватись. З кожним роком на великих екранах, серед сотень закордонних кінокартин, достойно представляють свої роботи й наші режисери, тому в День Незалежності пропонуємо переглянути підбірку українських фільмів.

«Кіборги. Герої не вмирають»

«Кіборги. Герої не вмирають» — український повнометражний художній фільм режисера Ахтема Сеїтаблаєва за сценарієм Наталії Ворожбит про оборону Донецького аеропорту під час війни на Донбасі.

Фільм Ахтема Сеїтаблаєва розповість про героїв нашого часу, про боротьбу українських бійців за Донецький аеропорт у вересні 2014 року. У центрі історії - збірні образи, списані з реальних людей, які 242 дні перебували у пеклі облоги і за свою незламність дістали прізвисько «кіборги». Серед них є як українські військові, так і представники добровольчих батальйонів.

«Червоний»

«Червоний» — український історичний фільм, однойменна екранізація роману Андрія Кокотюхи. 1947 року до ГУЛАГу потрапляють двоє українців. Головний герой — воїн УПА Данило Червоний. Інший українець — Віктор Гуров, радянський льотчик з Чернігова, літак якого було збито над позиціями ворога і його вважають дезертиром, який був у полоні. Гуров вважає Сталіна героєм і вірить у те, що військовий суд помилився. Обидва герої мусять пройти крізь пекло і нелюдські умови каторги, переслідування кримінальних ватажків, підлість, зраду і відчай. Данило знаходить в собі сили протистояти репресіям начальника табору і робить відчайдушну спробу вирватися на волю, піднявши перше повстання у таборі.

«Хайтарма»

«Хайтарма» —перший кримськотатарський повноформатний художній фільм і перша художня картина про депортацію кримських татар. Режисер фільму і виконавець головної ролі Ахтем Сеїтаблаєв.

Фільм створений на основі реальних подій і розповідає про сталінську депортацію кримських татар, вчинену у травні 1944 року. Ця трагічна сторінка в історії кримськотатарського народу показана через погляд прославленого льотчика, національного героя кримських татар Амет-Хана Султана: після вигнання нацистських окупантів з Криму, військове командування дозволило Амет-Хану разом з його бойовими товаришами відвідати батьків у Алупці.

За збігом обставин на час перебування льотчиків у Алупці припала операція НКВС з примусової депортації кримських татар. Радянський ас, якого боялися німецькі пілоти, не зміг захистити свій народ від злочину Сталінського режиму.

«Міф»

«Міф» — український документальний фільм 2018 року, який зняли режисери Леонід Кантер та Іван Ясній, розповідє про життя українця Василя Сліпака, Героя України, кавалера орденів «За мужність» І ст. та «Золота Зірка», всесвітньо відомого оперного співака, соліста Паризької національної опери, який покинув велику сцену, аби стати воїном і віддав життя, захищаючи Україну під час Російсько-української війни на Сході України. Сюжетна лінія фільму побудована у вигляді етапів життя Василя Сліпака. Про кожний з них згадують його друзі, побратими, викладачі, рідні, кохана жінка. Про сторінки дитинства головного героя зворушливо розповідає Орест, його рідний брат, згадуючи про становлення голосу та наголошуючи на тому, що Василь почав співати, навіть раніш, ніж говорити. Про магнетизм його голосу, який поєднував одразу і контртенор, і баритон, що він міг геніально виконувати різні музичні партії, діляться його викладачі, а також колеги по сцені, як в Україні, так і у Франції. Стрічка поєднує одразу два жанри: документальне кіно та кіноконцерт, автори використали безліч архівних відео, які показують героя у повсякденні та на сцені. Сюжетно стрічка будується на двох основних лініях: біографії Василя Сліпака та історії хлопчика на ім'я Джельсоміно, героя книжки «Джельсоміно в країні брехунів» Джанні Родарі, що її читає учням вчителька французької школи. Анімацію до фільму створив український карикатурист Юрій Журавель.

«Сторожова застава»

«Сторожова застава» — український пригодницький фільм-фентезі, знятий Юрієм Ковальовим за мотивами однойменної книги Володимира Рутківського. Фільм розповідає про сучасного школяра Вітька, який через загадковий портал часу потрапляє у минуле — на тисячу років назад. «Сторожова застава» є дебютною повнометражною роботою режисера Юрія Ковальова. Однойменну книгу Володимира Рутківського було адаптовано у сценарій київським дитячим письменником Сашком Дерманським та маріупольським кіносценаристом Ярославем Войцешеком. Художник з костюмів Антоніна Белінська заявила, що на розробку ескізів їй знадобилось півтора місяця. «Була проведена колосальна робота з вивчення історичних джерел, було багато консультацій, як з істориками, так і з реконструкторами. Потім для посилення образу і характеру додавалися художні деталі, і вже на підставі всього цього створювалися костюми наших героїв», — додала Белінська. Знімання фільму почались у листопаді 2015 року і проходили в Карпатах на скелі Олекси Довбуша, в Житомирщині у Коростишівському кар'єрі та Тетерівському коші, в Київщині у місті Буча, на болотах Київщини та київській Лисій горі. Для знімань, на київській Троєщині, були збудовані масштабні декорації самої Сторожової застави, а у натурному знімальному майданчику студії Film.ua, було відтворено половецький табір. Навесні 2016 року відбулися дознімання.

«Легенда Карпат»

«Легенда Карпат» — український пригодницький історичний фільм, знятий Сергієм Скобуном. Фільм розповідає про ватажка визвольного руху карпатських опришків у XVIII столітті Олексу Довбуша. Гурт «Друга ріка» за участю Національного академічного оркестру народних інструментів записав пісню «Хто, якщо не ти?» у новій обробці, спеціально для фільму «Легенда Карпат».

«Тарас Бульба»

«Тарас Бульба» — драматичний фільм, який був знятий у 2009 році режисером Володимиром Бортком, за мотивами однойменної повісті Миколи Гоголя.

Україна, кінець XVI століття. Події фільму відбуваються у важкий період в історії козацтва, коли запорожці піднялися на боротьбу проти Речі Посполитої. У центрі подій опинилася родина поважного козака Тараса Бульби, який переживає глибоку особисту драму. Його син Андрій покохав дівчину з протилежного табору — польську аристократку і виступив з шаблею проти батька і всього козацтва. Тарас, який розривається між почуттями та обов'язком, оголошує синові останню батьківську волю…

«Параджанов»

«Параджанов» — український біографічний фільм 2013 року про знаменитого вірмено-українського кінорежисера Сергія Параджанова. Режисерами виступили Олена Фетісова та Серж Аведікян. Аведікян зіграв також головну роль. «Параджанов» був висунутий від України на премію Оскар в номінації «найкращий фільм іноземною мовою». Картина розповідає про кінорежисера Сергія Параджанова. Він створює великі фільми, які приносять йому міжнародне визнання. Його зухвала поведінка призводить до конфлікту з радянським тоталітарним режимом. За сфабрикованим звинуваченням Параджанова кидають до в'язниці. Але незламна любов до краси дає сили творити, незважаючи на роки ув'язнення і заборону на роботу в кіно.

«Жива ватра»

«Жива ватра» — український мистецький документальний фільм режисера Остапа Костюка. Фільм розповідає про життя вівчарів українських Карпат і долю традиційного ремесла в контексті сучасного світу. В Українських Карпатах живуть троє чоловіків різних поколінь: 82 річний Іван одиноко проводить старість, недавно поховавши дружину він і сам готується до похорону. В той час коли 10 річний Іванко починає життя з чистого листка в школі-інтернат у райцентрі, а 39 річний Василь керує тваринним господарством і вигодовує молодняк овець. Та прийде весна і всі троє піднімуться в гори услід за вівчарським покликанням, яке все важче продовжувати в сучасному світі.

«Поводир, або Квіти мають очі»

«Поводир, або Квіти мають очі» — український історичний драматичний фільм режисера і сценариста Олеся Саніна, в основу сюжету якого покладено мандри Радянською Україною американського хлопчика та українського сліпого музики напередодні та під час Голодомору. Основою сюжету кінострічки є міфічний З'їзд кобзарів та їх розстріл, про які не лишилось документальних свідчень. За припущенням заслуженого журналіста України Вахтанга Кіпіані, історія про розстріл кобзарів є наслідком зникнення з базарних площ містечок та сіл в 30-ті роки сліпих співців, котрих, швидше за все, масово заарештовували як порушників закону про заборону бродяжництва та жебрацтва.