Персона Форуму. Карл-Маркус Ґаус

[:ua]Спеціальним гостем 23 Форуму видавців у Львові стане відомий австрійський письменник, репортер та есеїст Карл-Маркус Ґаус. Свою письменницьку діяльність Карл-Маркус Ґаус розпочав із публікації критичних статей та есе, працював головним редактором у виданні «Література і критика», вивчав німецьку мову та історію у Зальцбурзькому університеті. Сьогодні продовжує свою діяльність на посаді головного редактора та співпрацює із німецькими, шведськими та іншими закордонними виданнями. Удостоєний звання почесного доктора філософії Університету Зальцбурга. Найперше Карл-Маркус Ґаус відомий як автор есе про етнічні меншини. Іншою важливою темою, що порушує автор у своїх публікаціях є також життя та культура народів Центральної та Південно-Східної Європи. Численні країни цього регіону автор відвідав спільно із фотографом Куртом Кайндлом. На даний момент письменник видав понад 20 книг. Серед найвідоміших творів автора – «У лісі міст» («Im Wald der Metropolen») 2010; «Занадто рано, занадто пізно» ( «Zu früh, zu spät») 2007; «Зі мною і без мене. Журнал» («Mit mir, ohne mich. Ein Journal») 2002. Його есеї та критика відзначені найпрестижнішими європейськими нагородами у цій галузі. Зокрема, у 2005 році Карл-Маркус Ґаус отримав Vilenica International Literary Prize – літературну премію, яку щороку вручають письменникам Східної і Центральної Європи на міжнародному літературному фестивалі в Вілениці (Словенія), а також Mitteleuropa-Preis (2007), Johann-Heinrich-Merck-Preis (2010) та ін.

Іноземні критики зазначають, що успіхом книг Карла-Маркуса Ґауса є саме його унікальна манера письма: «В текстах Ґаус поєднує політичний аналіз, історичні екскурси, культурні та філософські роздуми, репортаж, інтерв'ю і подорожі, створюючи свій власний жанр з найвищою літературною якістю і читабельністю».

Газета "Die Zeit"

Під час 23 Форуму видавців автор візьме участь у заходах тематичного форуму художнього репортажу, а також презентуватиме книгу "Зникомі європейці", яка виходить у перекладі Христини Назаркевич у видавництві "Темпора".

Пан Ґаус також ділиться своїми очікуваннями від візиту в Україну та розповідає наскільки важливими в наш час є питання, які він піднімає у власних текстах. Що би Ви розповіли українцям про Вашу творчість? З 1988 року я опублікував 24 книги, деякі з них є перекладені на достатньо багато мов. І зараз я дуже щасливий, що буду надрукований також і українською мовою! Маю найкращі очікування, тому що з перекладачем Христиною Назаркевич ми мали чудове листування і вона завжди ставила найбільш цікаві для мене запитання. Багато з моїх книг належать до одного з двох основних напрямків моєї роботи: це є література про подорожі та щоденники. Вже багато років я перебуваю на своєму шляху через Європу. В основному я зацікавлений в тих регіонах, які не дуже популярні для туризму, а також в національних, культурних, релігійних та мовних групах, які майже невідомі. Я симпатизую меншинам особливо у Центральній та Східній Європі і я думаю, що вони є правдивими європейцями, ці невідомі європейці. Іншою лінією моєї творчості є щоденники, які я називаю «журнали». Але вони не є персональними щоденниками, у яких сентиментальна людина слідкує за своїми думками, емоціями, неврозами. У моїх щоденниках я поєдную приватні думки, політичну аналітику, історичні трактати, есеї, некрологи, літературну критику… Деякі критики стверджують, що мої щоденники насправді це таємні романи чи романси. Однак, моєю головною спеціалізацією у літературі є есе. Про що Ваша книга, яка вийде в Україні? Це п'ять репортажів з моїх подорожей до національних меншин в Європі: до сорабійців, групи слов’ян, що живуть у Німеччині; тоді до готтшір, німецькомовної групи в Словенії; до аромунів в Македонії, які розмовляють романською мовою у слов’янській країні; до арбереші у південній Італії, які послуговуються найстарішою формою албанської мови; і до сефардських євреїв у Сараєво. Так, я відвідав людей, які говорять іншою мовою, ніж їх сусіди або мають іншу релігію. Я був здивований як вони виживають із їхньою мовою, релігією, з їхньою культурою і національністю. І в моїх репортажах я поєдную свій особистий досвід як мандрівник з історією, традиціями і сучасністю людей, яких я зустрічав. Що Ви, сподіваєтеся, відчують читачі після прочитання Вашої книги? Підбадьорення. Підбадьорення відчувати, що наша Європа це насправді не до кінця відкритий континент. Відвагу відкривати наші власні традиції. Натхнення розуміти, що наша історія ще не підійшла до кінця. Це минуле має стати відомим і майбутнє для цього є відкритим. І, звичайно, у мене є надія, що читачі отримають враження, що вони читали дивовижну книгу елегантного письменника.[:]