Презентація книги Андрія Бондаря «Церебро»
21 вересня у «Камінній залі» готелю «George» відбулася презентація книги Андрія Бондаря «Церебро», модератором якої був Вахтанг Кебуладзе.Вахтанг Кебуладзе нагадує, що, зазвичай, в цій залі обговорюють філософські теми, але існують прозорі межі між літературою та філософією. Дуже часто літературна критика зводиться до з’ясування того, який жанр книги: якщо більший текст – то роман це чи ні, якщо так, то чому, якщо це книжка оповідань, то що це за оповідання.
Андрій Бондар говорить: «Який сенс видавати тексти, якщо неможливо ніяким способом «запхати в жодну жанрову шухлядку»? Я завжди мав проблему з власними текстами, тому що в деяких з них справді важко визначити жанр, але це не моя справа. У своїх текстах я намагаюся від початку до кінця бути щирим. Я багато перекладаю, пишу есеїстку дискутую на політичну і культурну тематику. Переклад – завжди наслідування когось, намагання своєю мовою відтворити чужий текст. Для мене письмо є зоною комфорту, повною свободою, де я можу робити те, що хочу». Автор писав книгу два роки. Вона стала «химерним конгломератом», зібравши в собі шістнадцять текстів. Кожен текст – різний (за обсягом, за настроєм). Вони писалися у різних станах та у різних країнах. Більша половина книги була створена в Польщі.
Письменник доає: «Назву «Церебро» найлегше пов’язати з тим, що я маю проблеми зі хребтом, тому постійно відчуваю біль: коли ходжу, сиджу. Вона має однозначно якийсь мій особистий вимір. Це пов’язано з тим моїм станом, в якому я постійно перебуваю. Церебро – біль, який пронизує ззаду і по всьому тілу. Така собі метафора творчості. Те, що сидить в тобі і впливає на твої настрої, на те, як ти мислиш, що тебе цікавить. Мене цікавлять незвичні речі. Ця книга – втілення розгубленості перед творчістю. Що це таке і навіщо воно? Це щось, що наче і належить мені, але й водночас те, що я завжди обговорюю у своєму житті».
Автор зачитав деякі оповідання з книги, в тому числі і «Адольф або закони гостинності» - напівреалістичний текст та згадує про дизайн книги, обкладинку якої створила Олена Грозовська.
Автор - Анастасія Мигидюк
Фото - Мазур Іванна
Андрій Бондар говорить: «Який сенс видавати тексти, якщо неможливо ніяким способом «запхати в жодну жанрову шухлядку»? Я завжди мав проблему з власними текстами, тому що в деяких з них справді важко визначити жанр, але це не моя справа. У своїх текстах я намагаюся від початку до кінця бути щирим. Я багато перекладаю, пишу есеїстку дискутую на політичну і культурну тематику. Переклад – завжди наслідування когось, намагання своєю мовою відтворити чужий текст. Для мене письмо є зоною комфорту, повною свободою, де я можу робити те, що хочу». Автор писав книгу два роки. Вона стала «химерним конгломератом», зібравши в собі шістнадцять текстів. Кожен текст – різний (за обсягом, за настроєм). Вони писалися у різних станах та у різних країнах. Більша половина книги була створена в Польщі.
Письменник доає: «Назву «Церебро» найлегше пов’язати з тим, що я маю проблеми зі хребтом, тому постійно відчуваю біль: коли ходжу, сиджу. Вона має однозначно якийсь мій особистий вимір. Це пов’язано з тим моїм станом, в якому я постійно перебуваю. Церебро – біль, який пронизує ззаду і по всьому тілу. Така собі метафора творчості. Те, що сидить в тобі і впливає на твої настрої, на те, як ти мислиш, що тебе цікавить. Мене цікавлять незвичні речі. Ця книга – втілення розгубленості перед творчістю. Що це таке і навіщо воно? Це щось, що наче і належить мені, але й водночас те, що я завжди обговорюю у своєму житті».
Автор зачитав деякі оповідання з книги, в тому числі і «Адольф або закони гостинності» - напівреалістичний текст та згадує про дизайн книги, обкладинку якої створила Олена Грозовська.
Автор - Анастасія Мигидюк
Фото - Мазур Іванна