Розмова про українсько-єврейські відносини
14 вересня у Дзеркальній залі Палацу Потоцьких у рамках тематичного кластера «Українсько Єврейська зустріч» відбулася презентація книги «Господи, Ти відкриєш уста мої...» Йосиф Зельс у розмовах з Ізою Хруслінською».
Зустріч розпочав Володимир Єрмоленко, наголосивши на тому, що українській літературі не вистачає книг такого формату як мегаінтер’ю, що вже поширене у Польщі. Книга, яку презентували Іза Хруслінська і Йосиф Зельс, є прекрасним прикладом такого жанру із багатьох названих причин. Адже читачі звикли до двох-трьох сторінок максимум, чого дуже часто не є достатньо для повного розкриття теми.
Наталі Федощак, директор організації «Українсько Єврейська зустріч», розповіла про важливість заходу і висловила вдячність авторам.
Книга є унікальними роздумами про відносини між двома націями. У праці висвітлено багато тем і питань, які хвилюють не лише учасників книги.
На початку пані Іза наголосила на тому, що українська мова для неї є найбільш особливою з тих, якими вона володіє. Це було певною відповіддю на те, чому розмова, висвітлена у книзі, лунала саме українською, нерідною для обох співрозмовників.
Важливим у праці є питання подвійної ідентичності, хоча пан Йосиф заперечив її існування як такої і розповів про новий формат розмитої ідентичності, для нього це «трьохвимірна модель, де є місце для кожного», автор як приклад розтлумачив для присутніх термін «французи Мойсеєвого закону».
«Основним принципом створення цієї праці було відірватися від всіх стереотипів та міфів і спокійно подивитися на єврейсько-українські відносини», – розповіла Ізабелла Хруслінська. Також авторка поділилася думкою, що підхід, бачення та способи висловлення пана Зісельса були цікавими навіть для неї і є важливим для усіх українців.
Володимир Єрмоленко поцікавився, як вдалося зберегти і втримати неспішність книжки, якої так не вистачає в українській літературі. Пані Іза сказала, що це основна запорука книг-розмов, адже це вже четвертий досвід роботи у такому форматі для неї особисто.
Дуже цікавим питання до співрозмовників-авторів було : «Як сучасна молодь могла би використати досвід дисидентів?». Пан Йосип відповів, що дисидентсво – це викривлене трансформоване життя, проте молодь має виховуватися так, аби при необхідності, вони могли стати на захист своєї країни і честі. У цьому контексті було згадано 1991, 2004, 2013 рік і безперервну революцію українського народу, де молоді люди доводять вищесказані слова автора. Говорили також про події на Сході України, про український досвід важливий для всього світу. Але те, що п’яти десятимільйонна країна відірвалася від імперії, яка знову намагається стати імперією і володіти півсвітом – велике досягнення.
На цій ноті і завершилася унікальна розмова з творцями книги-розмови і можна бути впевненими, що Господь справді почув прохання і відкрив їхні уста…
Аліна Продан
На початку пані Іза наголосила на тому, що українська мова для неї є найбільш особливою з тих, якими вона володіє. Це було певною відповіддю на те, чому розмова, висвітлена у книзі, лунала саме українською, нерідною для обох співрозмовників.
Важливим у праці є питання подвійної ідентичності, хоча пан Йосиф заперечив її існування як такої і розповів про новий формат розмитої ідентичності, для нього це «трьохвимірна модель, де є місце для кожного», автор як приклад розтлумачив для присутніх термін «французи Мойсеєвого закону».
«Основним принципом створення цієї праці було відірватися від всіх стереотипів та міфів і спокійно подивитися на єврейсько-українські відносини», – розповіла Ізабелла Хруслінська. Також авторка поділилася думкою, що підхід, бачення та способи висловлення пана Зісельса були цікавими навіть для неї і є важливим для усіх українців.
Володимир Єрмоленко поцікавився, як вдалося зберегти і втримати неспішність книжки, якої так не вистачає в українській літературі. Пані Іза сказала, що це основна запорука книг-розмов, адже це вже четвертий досвід роботи у такому форматі для неї особисто.
Дуже цікавим питання до співрозмовників-авторів було : «Як сучасна молодь могла би використати досвід дисидентів?». Пан Йосип відповів, що дисидентсво – це викривлене трансформоване життя, проте молодь має виховуватися так, аби при необхідності, вони могли стати на захист своєї країни і честі. У цьому контексті було згадано 1991, 2004, 2013 рік і безперервну революцію українського народу, де молоді люди доводять вищесказані слова автора. Говорили також про події на Сході України, про український досвід важливий для всього світу. Але те, що п’яти десятимільйонна країна відірвалася від імперії, яка знову намагається стати імперією і володіти півсвітом – велике досягнення.
На цій ноті і завершилася унікальна розмова з творцями книги-розмови і можна бути впевненими, що Господь справді почув прохання і відкрив їхні уста…
Аліна Продан