ТОЧКИ ВІДЛІКУ. ДЗВІНКА МАТІЯШ
Продовжуємо серію інтерв’ю «Точки відліку» із письменницею та перекладачкою Дзвінкою Матіяш. Письменниця авторка книг «Реквієм для листопаду», «Роман про батьківщину», «Історії про троянди, дощ і сіль», «День Сніговика», «Марта з вулиці Святого Миколая» та ін.
Із польської та білоруської Дзвінка Матіяш переклала твори відомих письменників Андрея Хадановіча, Яна Твардовського, Вітольда Шабловського, Ришарда Капусцінського та ін. Творчість письменниці відзначена нагородою Фундації Лесі та Петра Ковалевих(2013), почесною відзнакою «Заслужений діяч польської культури» (2014).
У інтерв’ю авторка розповіла про свій досвід паломництва та нову книгу «Дорога св. Якова», що вийшла цього року та стала підсумком подорожі.
Що спонукає Вас писати?
Можу сказати, що мені це просто подобається. Є таке внутрішнє відчуття, що можна все-все записати. І суть не в тому, щоб описати кожен день нашого життя. А просто у мені цей внутрішній імпульс постійно живий. Напевне, це те саме, що спонукає нас прокидатися і кудись йти... Це внутрішній дар, талант, який у мене є.
Чи не є для Вас література способом спілкуватися із чимось вищим, наприклад, Творцем?
Насправді спосіб поспілкуватися із чимось вищим є у кожній ситуації, за умови що вам це потрібно. Коли я пишу, чи коли з’являється якийсь несподіваний поворот сюжету чи історія, то звичайно є відчуття того, що не я це придумала, а наче швиденько зчитую який невидимий текст. Тоді звісно є відчуття чуда і що це справді спілкування із кимось незримим, хто насправді вже давним-давно знає все про наше життя і читав всі наші тексти. Ще до того, як ми взагалі довідалися, що будемо писати.
Що стало «точкою відліку» для Вашої нової книги «Дорога Св. Якова»?
Такою точкою стало рішення йти на цю дорогу. Було очевидно, що я про це маю написати книжку. Просто тому, що я вмію це робити. Якби я була професійним фотографом, я би зробила фотоальбом. Здавалося, що цей досвід буде цінним не тільки для мене. Є сенс це описати. Зрештою, це і завдання для себе доволі не просте.
Чому виникла така потреба – відправитися у паломництво?
Мабуть, це найскладніше запитання, бо воно передбачає раціональну відповідь. А ця відповідь є десь поза межами раціонального. Була така потреба, якою не можна було знехтувати. В мене є багато мрій про подорожі, які залишаються мріями – я їх не реалізовую. Нічого насправді не роблю для того, щоб вони реалізувалися. Мені подобається мріяти. Тому ця подорож залишається і для мене самої загадкою.
Як довго тривало паломництво, скільки шляху Ви пройшли?
Ця мандрівка тривала сорок днів. А проте скільки ми пройшли теж важко сказати, тому що різні путівники подають не зовсім однакову відстань. Але це шлях не менше ніж 900 км.
Чому Ви обрали для паломництва саме дорогу Св. Якова?
Мабуть, тому що це одне із місць у Європі, де можна йти пішки і при цьому є добре розвинена інфраструктура. Фактично, не потрібно думати про нічліг, про те, де поїсти. Тут все є на дорозі. В Італії є дороги, які присвячені св. Франциску. Там потрібно домовлятися про нічліг чи на парафії, чи в людей. А тут про ніщо думати не було потрібно.
Як Вас змінило таке паломництво? Чого сьогодні може навчити нас дорога св. Якова?
Мабуть, кожному вона дає те, що йому потрібно. Мені паломництво дало крім книги відчуття того, що насправді свобода міститься у середині кожного з нас. І якщо вмієш нею користуватися, то твоє життя має абсолютно іншу якість. Воно стає дійсно дуже цінним. Але часом для цього потрібно поїхати дуже далеко з дому, пройти близько тисячі кілометрів, щоб дізнатися про себе ось такі от речі. Речі, які здавалося б є дуже прості. Нам дуже часто потрібна дистанція від звичного, від буденного для того, щоб якось по-іншому подивитися на себе і на своє життя. Але, мабуть, це стосується не лише мене, а будь-якої людини. Адже в якийсь момент кожному потрібно закрити комп’ютерні файли розпрощатися із усіма звичними справами на якийсь час.
Написана книга, здобутий новий унікальний досвід...Чи можете сказати, що це паломництво остаточно закінчилося для Вас?
По суті, воно продовжується весь час. Дуже часто в мене бувають подібні відчуття, коли я гуляю на природі. Є подібні частинки ландшафту, щось таке, що вмикає у мені цю пам'ять. І це дуже цікаво в тому сенсі, що тут же всередині народжується сила, яка потрібна, щоб справлятися із більшістю життєвих ситуацій. Так само це зустрічі із новими людьми, які пишуть мені, що вони також пройшли паломництво. Дехто пише, що він прочитав книгу і вирішив йти дорогою святого Якова або просто відчув у собі якийсь новий поштовх. Тобто у такому сенсі дорога продовжується. Так само, як там в Іспанії вона знайомить між собою різних людей, так само і зараз вже внаслідок появи тексту.
Чи було важко пройти дорогу св. Якова?
Страшенно важко. Є люди із спортивною статурою. І там було багато таких чоловіків, які можуть йти чи не всю добу. Я зовсім не належу до таких людей. І тому для мене це було велике випробування – йти багато днів підряд із наплічником, який в певний момент таки виявляється великим тягарем. Було важко і в зв’язку із різними погодними несподіванками. Зовсім по-іншому витрачається енергія, ніж зазвичай, тому їсти хочеться частіше. В якісь моменти здається, що відчуття голоду взагалі не може зникнути.
Що Вам як автору і як людині, що пройшла це паломництво, найперше хотілося передати в книжці?
Я припускаю, що мотивація вирушити у таке паломництво може з’являтися в читачів. Але насправді це не основне, щоб людина пройшла цю дорогу. Адже в кожного різні можливості. Зрештою, коли ми ділимося таким досвідом нам не обов’язково закликати інших його повторити. Я хотіла передати цей досвід і відкрити щось таке, чого, скажімо, людина би сама не дізналася. Найголовніше це поділитися як воно було і що породжувало чи викликало всередині. А читач як людина із своїм досвідом сам відповість на питання що йому дала ця книга.
Чи плануєте вирушати у такі мандрівки найближчим часом?
Напевне, ні. Якщо щось станеться, то це буде спонтанно. Я маю список місць, в яких я би хотіла побувати. Поки що це лише мрія і далі того не йде. Я зараз значно більше їжджу Україною. І часом навіть думаю, що це такий етап життя зараз. Свою країну теж варто пізнати більше і глибше.
До яких заходів на Форумі Видавців Ви залучені?
Відбудеться презентація «Дороги Св. Якова» 14 вересня о 15.00 в Історичному музеї на площі Ринок. Ми буде розповідати про цю книгу разом із моїх чоловіком Євгеном, який цю дорогу пройшов разом зі мною. Без нього я би навряд чи подужала це паломництво. Форум Видавців це не перший наш захід, бо також до цього відбудуться презентації у Вінниці, Тернополі.
Мар’яна Зеленюк