ТОЧКИ ВІДЛІКУ. ВАСИЛЬ МАХНО.
Василь Махно український поет, прозаїк, есеїст, перекладач, що сьогодні проживає у Нью-Йорку. Лауреат премій журналу «Кур'єр Кривбасу» (2007, 2008), Фонду Лесі та Петра Ковалевих (2009), Міжнародної премії «Povelje Morave» (2013), Книги року BBC (2015).
Василь Махно автор понад десяти книг. Серед них збірки поезій «Я хочу бути джазом і рок-н-ролом. Вибрані вірші про Тернопіль і Нью-Йорк» (2013), «Ровер» (2015), «Єрусалимські вірші» (2016), «Паперовий міст» (2017), збірка оповідань «Дім у Бейтінґ Голлов», есеїстка «Котилася торба» та ін. Книги письменника виходили у перекладі англійською, польською, сербською, російською, румунською мовами.
У інтерв’ю Василь Махно розповів про свій досвід письма, про те, що стало точками відліку для окремих його книг та як працює над власними прозовими та поетичними текстами.
Ще до публікації книги і роботи над текстом відбувається не менш цікавий процес – виникнення ідеї, народження книги в середині самого митця… Як відбувається такий пошук у Вас? Чи можете пригадати кілька таких «точок відліку» для окремих із Ваших книг? Звичайно, що це трапляється по-різному. Для прикладу, поетична збірка «38 віршів про Нью-Йорк і дещо інше» постала із звичайої деталі на одній із нью-йоркських вулиць – я побачив як вечеряли в ресторанчику групка молодих людей. Їхня безтурботність, сміх показали мені життєву енергію міста. З того рестранчика й почалися мої «американські» вірші. Книжка «Ровер» писалася, особливо її поетична частина, від спогаду про реальний ровер мого дитинства і я почав розкручувати усі деталі. Якщо говрити про збірку оповідань «Дім у Бейтінґ Голов», то мабуть від самої назви місцини, пізніше прийшла структура книжки та її акценти – про міста, наповненні життєвими історіями. Як народжуються Ваші поетичні тексти? Що спонукає Вас писати? Чи редагуєте те, що зафіксували?
Для мене поезія завжди виникала із імпульсу. Я навіть не можу точно означити ті імпульси, вони виникають інколи як рядки, інколи як цілі строфи. Вірш – це миттєве вулканічне виверження, яке все-таки мусить мати відповідну форму вислову. Як пишуться вірші? Для мене цей процес й досі сповнений таємниці. Можливо, що поезія справді-таки вища форма мови. Ти заганяєш на станцію кілька потягів з вагонами і там формуєш новий. Як їх зчепити так, щоби усі слова, які ти знав до цього моменту, зчепилися так міцно і водночас легко, щоби емоція не перебила логіку, а багатослів’я не заполонило ідеальну структуру зайвими деталями? Ці питання ніколи не полишають поета. Так мені видається.
Що спонукає писати вірші – не знаю. Що спонукаєписати прозу – знаю. Написаний текст завжди потребує шліфування. На текст з часом ти дивишся іншими очима і вносити правки це цілком нормальний процес праці над текстом.
Які досвіди формують Вас як письменника? Та різні, звичайно. Найперше – культура, книжки і міста. Я люблю спостерігати за людьми, вдивлятися в деталі звичайного життя. У кожного існує внутрішня історія, або внутрішня біографія. У цій біографії фіксується усе, що ти переживаєш, про що думаєщ, від чого страждаєш, – письменник має можливість цю внутрішню біографію зробити біографією свого тексту – не важливо вірш це чи роман, – важливим моментом є те, що ти фіксуєш, на чому наголошуєш. Я колись з недовірою ставився до слова «досвід», тобто досвід для мене був насамперед естетичним. Нині я бачу як прості деталі з моєї внутрішньої біографії можуть еститезуватися і зберігати життєву привабливість, тобто ставати живим процесом мовлення і писання. Ви багато мандруєте. Чи простежуєте вплив подорожей, інших культур на власну творчість? Кожен раз відвідуючи якусь країну, я придивляюся до її життя і її культури. Про це багато пишу у своїх есеях. Мені цікаво порівнювати себе і «іншу» культуру. Вплив? Мабуть, на рівні тематики і слів, що позначають типові елементи життя. Який хосен з того? Відчуття різноманітності. Щойно я повернувся з Монголії, де відбувалися Міжнародні поетичні дні і вперше читав під зоряним небом і пустельним дощем в Ґобі. І хоча була сцена і мікрофони, і слухачі сиділи на пластикових стільцях, – все-одно відчуття простору пустелі, який множив твої слова, розірвані рвучкими вітрами, наповнювало особливим змістом таке читання. Як змінив Вас як митця переїзд в Америку? Те, що переїзд змінив – важко заперечити. Але змінюють тебе також роки, тобою ж написані книги, тобою сказані слова. Я багато думав над цим – що ця Америка для мене? І прийшов до висновку, що сам переїзд виявився каталізатором, в першу чергу стосунку до мови, якби це парадокально не звучало. У «Видавництві Старого Лева» цього року вийшла Ваша нова поетична книга «Паперовий міст». «Уздовж літер і сторінок – / до підземних криниць до небесних річок/ викладаєш з паперу/ міст» … Що хотіли означити цією назвою? Чи є для Вас література тим «паперовим мостом», який здатний поєднати усі міста та материки? Я хотів сказати, що будь-яка книга, в принципі – паперовий міст. Книги поєднюють читачів на різних континентах та різних містах, слово має таку здатність. Чи відбудеться презентація книги «Паперовий міст» у вересні на Форумі Видавців? Цю книжку я презентував в Україні у травні 2017 у Львові, Тернополі, Чорткові та на «Книжковому Арсеналі» у Києві. На жаль, на цьогорічному Форумі я не буду. Сподіваюся на наступний – уже з новою книжкою. Мар’яна Зеленюк