Універсалізм англійця українського походження Джозефа Конрада
Редакція New Eastern Europe та видавництво “Човен” організували дискусію “З Бердичева у широкий світ — про ідентичність Джозефа Конрада в 160-ту річницю з дня народження письменника”. Спікерами зустрічі виступили Лауринас Войчюнас (Вроцлав), Ігор Андрущенко (Київ), Остап Сливинський (Львів) та Кара Каран (Сан-Франциско).
Джозеф Конрад — це митець світового масштабу, а також англійський письменник польського походження, який народився в Україні. Сама ця унікальність додає інтересу до творчості цього діяча. Тож кожен з учасників дискусії поділився власним досвідом спілкування з його творчістю та спробували дійти до спільної відповіді на питання — як насправді індентифікував себе Джозеф Конрад.
Ігор Андрущенко:
“Я перекладав твір “Серце пітьми”. Це був цікавий досвід, адже вперше було спільне бажання це зробити і у мене, і у видавця. Я завжди цікавився подібними авторами — не буденними, не тривіальними. А специфікою Джозефа була саме його “цікавість”. Він намагався творити свою реальність за допомогою написання книг. Адже про його життя відомо небагато, а от про книги та творчий доробок — знає більшість”.
“Захоплююсь його майстерністю — він будь-яку філософську проблему пояснює банальними словами. Він не бачив перешкод. Проте, мені здається, він через твори намагався не загубитись, не втратити своє “я”. Тому це не може не полонити ні читача, ні перекладача”.
Остап Сливинський:
“Якщо говорити про вплив діяльності Джозефа Конрада на українську культуру, то варто зазначити, що перша хвиля його участі почалась в 20-х рр. Це був той період, коли в українській літературі почали знаходити собі місце всі літературні теми. Тоді вийшло пару його книг і навіть дебютний роман. Великий вплив відчувається на творчості Юрія Яновського. Саме тоді в нас з'явився перший мариністичний твір, який спричинив розвиток “доби вітрильників” у нашій літературі. Також ця атмосфера проявляється в творах Юрія Смолича. Ці автори акцентують увагу на протистоянні людини зі стихією”.
“В особистості Конрада завжди хочеться шукати українські сліди, проте, на жаль, наш культурний слід ми вже втратили. В певних сюжетах книг можна впізнати обриси типово українських пейзажів, але це суто моє суб'єктивне враження”.
Кара Каран:
“Якщо говорити про індивідуальність Конрада як громадянина, то він завжди мене захоплював у цьому плані. Я сама була в ситуації, коли була змушена виїхати в іншу країну і навіть інший материк. Але скажу з впевненістю — творчість Джозефа Конрада змінили мою долю. Якби не його книги, я б не наважилась писати англійською. Саме його приклад змотивував мене. Тож коли я переїхала до США, я теж відчула цей подих свободи, який дає англійська мова. Відчуваю це усвідомлення, коли ти не знаєш, хто ти насправді є. Проте по творам Конрада, я бачу, що він якраз знав, ким він є”.
Філімонюк Наталія
Фото: Нібельська Анастасія
Ігор Андрущенко:
“Я перекладав твір “Серце пітьми”. Це був цікавий досвід, адже вперше було спільне бажання це зробити і у мене, і у видавця. Я завжди цікавився подібними авторами — не буденними, не тривіальними. А специфікою Джозефа була саме його “цікавість”. Він намагався творити свою реальність за допомогою написання книг. Адже про його життя відомо небагато, а от про книги та творчий доробок — знає більшість”.
“Захоплююсь його майстерністю — він будь-яку філософську проблему пояснює банальними словами. Він не бачив перешкод. Проте, мені здається, він через твори намагався не загубитись, не втратити своє “я”. Тому це не може не полонити ні читача, ні перекладача”.
Остап Сливинський:
“Якщо говорити про вплив діяльності Джозефа Конрада на українську культуру, то варто зазначити, що перша хвиля його участі почалась в 20-х рр. Це був той період, коли в українській літературі почали знаходити собі місце всі літературні теми. Тоді вийшло пару його книг і навіть дебютний роман. Великий вплив відчувається на творчості Юрія Яновського. Саме тоді в нас з'явився перший мариністичний твір, який спричинив розвиток “доби вітрильників” у нашій літературі. Також ця атмосфера проявляється в творах Юрія Смолича. Ці автори акцентують увагу на протистоянні людини зі стихією”.
“В особистості Конрада завжди хочеться шукати українські сліди, проте, на жаль, наш культурний слід ми вже втратили. В певних сюжетах книг можна впізнати обриси типово українських пейзажів, але це суто моє суб'єктивне враження”.
Кара Каран:
“Якщо говорити про індивідуальність Конрада як громадянина, то він завжди мене захоплював у цьому плані. Я сама була в ситуації, коли була змушена виїхати в іншу країну і навіть інший материк. Але скажу з впевненістю — творчість Джозефа Конрада змінили мою долю. Якби не його книги, я б не наважилась писати англійською. Саме його приклад змотивував мене. Тож коли я переїхала до США, я теж відчула цей подих свободи, який дає англійська мова. Відчуваю це усвідомлення, коли ти не знаєш, хто ти насправді є. Проте по творам Конрада, я бачу, що він якраз знав, ким він є”.
Філімонюк Наталія
Фото: Нібельська Анастасія