Від україноцентризму в історичному просторі до подорослішання: презентація книжки Максима Гона "Рівне: обриси зниклого міста"
19-го вересня у межах Book Forum доктор політичних наук Максим Гон представив книжку про життя єврейської громади Рівного.
Автор розповідає про участь євреїв у суспільно-політичному житті, економіці міста, громадській діяльності та міжнаціональних взаєминах у період між двома світовими війнами. Однак, головна мета вченого - наголосити на полікультурності України.
"За 25 років незалежності ми все більше націоналізуємось і не сприймаємо факт наявності культурного життя інших національних спільнот. Проаналізувавши праці українознавців, я виявив, що у їхніх текстах часто не існує такого етнічного компоненту як евреї, які у Рівному, до речі, складали від 70% до 80% населення. Тож ця книжка - моя специфічна відповідь на україноцентризм" - розповідає Максим Гон.
"Рівне..." показує історії життя не тільки відомих громадсько-політичних діячів чи меценатів, а й звичайних ремісників, які щодня боролись за виживання.
Крім єврейської спільноти у книжці фігурують українці та поляки. Таке дослідження україно-єврейських взаємин стало не лише підґрунтям для написання книжки, а й відобразилось у новому проекті громадської організації Максима Гона "Мнемоніка". Цього року у рамках акції на вулицях Рівного встановлюють так звані "камені спотикання", де вигравіювані імена жертв нацизму та людей, які намагались їх врятувати (серед них є і українці, зокрема священник Яків Сухенко, якого визнано Праведником народів).
Не так давно в Україні не приділяли достатньо уваги єврейській національній спільноті зазначає Максим Гон. Однак, створення єврейських студій УКУ, відкриття виставок, та поява нових книжок дають надію: "Це перші кроки від україноцентризму в історичному просторі до подорослішання України. Ми повинні пам'ятати, що іноді саме національні меншості насправді становлять більшість у деяких регіонах країни та є "архітекторами національного порозуміння".
Сам автор сподівається, що книжка буде цікавою не лише для вчених, а й для студентів та школярів. Адже на відміну від своїх попередніх наукових праць намагався писати максимально просто і навіть трішки лірично. Зізнається, що емоції допомагали:
"Я не міг написати текст аж до того моменту, поки не подивився документальний фільм про одну рівнянку-єврейку, яка врятувалась від Голокосту лише тому, що була репресована більшовицьким режимом до Сибіру". У своєму коментарі вона сказала: "Я прожила все життя без фотографій і спогадів про дитинство. Це настільки вразило мене духовно, що я просто сів і почав писати".
Авторка – Дар'я Шовкопляс
Фото - фотостудія LUFA
"За 25 років незалежності ми все більше націоналізуємось і не сприймаємо факт наявності культурного життя інших національних спільнот. Проаналізувавши праці українознавців, я виявив, що у їхніх текстах часто не існує такого етнічного компоненту як евреї, які у Рівному, до речі, складали від 70% до 80% населення. Тож ця книжка - моя специфічна відповідь на україноцентризм" - розповідає Максим Гон.
"Рівне..." показує історії життя не тільки відомих громадсько-політичних діячів чи меценатів, а й звичайних ремісників, які щодня боролись за виживання.
Крім єврейської спільноти у книжці фігурують українці та поляки. Таке дослідження україно-єврейських взаємин стало не лише підґрунтям для написання книжки, а й відобразилось у новому проекті громадської організації Максима Гона "Мнемоніка". Цього року у рамках акції на вулицях Рівного встановлюють так звані "камені спотикання", де вигравіювані імена жертв нацизму та людей, які намагались їх врятувати (серед них є і українці, зокрема священник Яків Сухенко, якого визнано Праведником народів).
Не так давно в Україні не приділяли достатньо уваги єврейській національній спільноті зазначає Максим Гон. Однак, створення єврейських студій УКУ, відкриття виставок, та поява нових книжок дають надію: "Це перші кроки від україноцентризму в історичному просторі до подорослішання України. Ми повинні пам'ятати, що іноді саме національні меншості насправді становлять більшість у деяких регіонах країни та є "архітекторами національного порозуміння".
Сам автор сподівається, що книжка буде цікавою не лише для вчених, а й для студентів та школярів. Адже на відміну від своїх попередніх наукових праць намагався писати максимально просто і навіть трішки лірично. Зізнається, що емоції допомагали:
"Я не міг написати текст аж до того моменту, поки не подивився документальний фільм про одну рівнянку-єврейку, яка врятувалась від Голокосту лише тому, що була репресована більшовицьким режимом до Сибіру". У своєму коментарі вона сказала: "Я прожила все життя без фотографій і спогадів про дитинство. Це настільки вразило мене духовно, що я просто сів і почав писати".
Авторка – Дар'я Шовкопляс
Фото - фотостудія LUFA