Як дорослий письменник стає дитячим?
У Львівській обласній бібліотеці для дітей відбулася зустріч-дискусія на тему «Як дорослий письменник стає дитячим?» за участі шведської письменниці Ліни Екдаль, видавця і за сумісництвом модератора зустрічі Мар’яни Савки, письменника Тараса Прохаська та перекладача Левка Грицюка.
Доросла і дитяча література – два різні полюси, діаметрально протилежні явища, які мають різну мету і, відповідно, вимагають певного особливого підходу від письменника. Процес так званої «зміни профілю» автором, коли він починає писати для дітей після роботи у літературі для дорослих, Мар’яна Савка назвала «зростанням навпаки». Також вона зазначила, що такий перехід вимагає певної внутрішньої сміливості та відваги.
Ліна Екдаль зізналася, що це її перша книга для дітей, тому що спершу вона писала драматичні твори, яких зараз налічується дев’ять. «Для мене не так суттєво – писати для дітей чи дорослих. Для мене важлива ритміка, мелодика твору, його якісні характеристики».
Тарас Прохасько, який разом із Мар’яною Прохасько є автором дитячої серії історій про кротів, зокрема книги «Життя і сніг» від «Видавництва Старого Лева», також поділився своїми думками щодо відмінностей написання для дітей та дорослих. За його словами, доросла література працює на ретроспективу. У ній зображено події і проблеми, які уже відбулися, і основне завдання читача – аналіз помилок і самоаналіз. Дитяча література, навпаки, спрямована на перспективу, вона застерігає читачів, показує їм нові можливості, розширює обрії мислення.
«Що важливо як у дитячій, так і дорослій літературі – дати читачеві зрозуміти, що книжка є не лише гарною байкою, а й інструментом, який допомагає осмислити реальність, поглянути на речі під іншим кутом. Добра література – не розважальна, а та, яка звертається до серця читача. Останній може перекласти прочитане на себе і вдатися, відповідно, до самоаналізу».
Ліна Екдаль також розповіла про свою книгу «Ку-ку! Ми тут!». Авторка писала її від імені всіх дітей, тому тут усюди зустрічаємо займенник «ми». Це своєрідний протест проти егоцентризму, який, як вважає пані Екдаль, є проблемою у сучасній Швеції.
Не оминули увагою й книги Лариси Денисенко «Майя та її мами». Маряна Савка зазначила, що вона викликала неоднозначну реакцію у суспільстві: «Ми, мабуть, ще не цілком готові до сприйняття такої літератури».
Пані Ліна підтвердила, що шведське суспільство цілком відкрите до теми гомосексуалізму, це аж ніяк не табу.
Тарас Прохасько вважає, що говорити про різне можна і треба. Цінність літератури – у її різноманітності, яка сприяє розвитку емпатії та розширенню світогляду.
Оскільки у центрі уваги знаходилася дитяча література, то учасники дискусії зачепили тему виховання і стосунків батьків та дітей.
«У випадку літератури, батьки повинні показати дитині увесь спектр можливостей, але не приймати рішення, що варто читати власному чаду. Для прикладу, я ніколи не читаю своїм онукам книжок, які їм не подобаються, навіть якщо я сама від них у захваті», — зазначає пані Екдаль.
Досить цікаву паралель провів Тарас Прохасько, пояснюючи, як привабити дитину до читання. Він порівняв книгу із забавкою. Якщо діти бачать, що дорослі без упину і з великим азартом займаються певною справою, вони розуміють, що це щось цікаве і його варто спробувати. Тож власний хороший приклад – найкращий засіб заохотити дітлахів до читання книг.
«Книги повинні бути усюди: на кухні, в туалеті тощо. Середовище зростання має надзвичайно важливий вплив на дітей, вони, наче губка, всотують усе, що чують і бачать», — додала Ліна Екдаль.
Авторка зізналася, що надзвичайно щаслива, що бере участь у Форумі видавців. Вона висловила велику подяку посольству Швеції в Україні за сприяння у виданні її книжок, а також Львівській обласній бібліотеці для дітей за теплий прийом та затишну атмосферу.
Автор: Пігура Марія
Фото: Велика Марія
Тарас Прохасько, який разом із Мар’яною Прохасько є автором дитячої серії історій про кротів, зокрема книги «Життя і сніг» від «Видавництва Старого Лева», також поділився своїми думками щодо відмінностей написання для дітей та дорослих. За його словами, доросла література працює на ретроспективу. У ній зображено події і проблеми, які уже відбулися, і основне завдання читача – аналіз помилок і самоаналіз. Дитяча література, навпаки, спрямована на перспективу, вона застерігає читачів, показує їм нові можливості, розширює обрії мислення.
«Що важливо як у дитячій, так і дорослій літературі – дати читачеві зрозуміти, що книжка є не лише гарною байкою, а й інструментом, який допомагає осмислити реальність, поглянути на речі під іншим кутом. Добра література – не розважальна, а та, яка звертається до серця читача. Останній може перекласти прочитане на себе і вдатися, відповідно, до самоаналізу».
Ліна Екдаль також розповіла про свою книгу «Ку-ку! Ми тут!». Авторка писала її від імені всіх дітей, тому тут усюди зустрічаємо займенник «ми». Це своєрідний протест проти егоцентризму, який, як вважає пані Екдаль, є проблемою у сучасній Швеції.
Не оминули увагою й книги Лариси Денисенко «Майя та її мами». Маряна Савка зазначила, що вона викликала неоднозначну реакцію у суспільстві: «Ми, мабуть, ще не цілком готові до сприйняття такої літератури».
Пані Ліна підтвердила, що шведське суспільство цілком відкрите до теми гомосексуалізму, це аж ніяк не табу.
Тарас Прохасько вважає, що говорити про різне можна і треба. Цінність літератури – у її різноманітності, яка сприяє розвитку емпатії та розширенню світогляду.
Оскільки у центрі уваги знаходилася дитяча література, то учасники дискусії зачепили тему виховання і стосунків батьків та дітей.
«У випадку літератури, батьки повинні показати дитині увесь спектр можливостей, але не приймати рішення, що варто читати власному чаду. Для прикладу, я ніколи не читаю своїм онукам книжок, які їм не подобаються, навіть якщо я сама від них у захваті», — зазначає пані Екдаль.
Досить цікаву паралель провів Тарас Прохасько, пояснюючи, як привабити дитину до читання. Він порівняв книгу із забавкою. Якщо діти бачать, що дорослі без упину і з великим азартом займаються певною справою, вони розуміють, що це щось цікаве і його варто спробувати. Тож власний хороший приклад – найкращий засіб заохотити дітлахів до читання книг.
«Книги повинні бути усюди: на кухні, в туалеті тощо. Середовище зростання має надзвичайно важливий вплив на дітей, вони, наче губка, всотують усе, що чують і бачать», — додала Ліна Екдаль.
Авторка зізналася, що надзвичайно щаслива, що бере участь у Форумі видавців. Вона висловила велику подяку посольству Швеції в Україні за сприяння у виданні її книжок, а також Львівській обласній бібліотеці для дітей за теплий прийом та затишну атмосферу.
Автор: Пігура Марія
Фото: Велика Марія