Маннергейм. Спогади. I Том

Анотація

Видано за підтримки Фундаціі князів Острозьких.

Історія Європи ХХ століття очима батька Фінляндії.

ТЕМАТИКА КНИГИ

Історія, міжнародна політика, мемуари.

ПРО КНИЖКУ

Спогади Карла Маннергейма, батька сучасної Фінляндії, про свій життєвий шлях від кадета до президента, службу в Російській імператорській армії, непрості міжнародні відносини та власне бачення подій 1918 року.

ДЛЯ КОГО КНИЖКА

Для найширшого кола читачів, всіх, хто цікавиться історією ХХ століття, світовою політикою та постаттю Карла Маннергейма.

ЧОМУ ЦЯ КНИЖКА

Велика політика і таємна дипломатія, героїчні битви і подорожі екзотичними країнами, а також розкриття поняття «лінії Маннергейма» знайомого кожному з підручників історії, - усьому цьому знайшлося місце в мемуарах людини, яка прожила майже століття.

ПРО АВТОРА

Карл Маннергейм - видатний воєначальник, державний діяч, дипломат, мандрівник, маршал та президент Фінляндії. Одна з найяскравіших постатей у період світових воєн.

КНИЖКИ НА СХОЖУ ТЕМАТИКУ

«Скоропадський. Спогади 1917-1918 (Український переклад) Павло Скоропадський, «Наш формат», 2017 рік;

«Девід Рокфеллер. Мемуари» Девід Рокфеллер, «Наш формат», 2019 рік.

НАЙКРАЩІ ЦИТАТИ КНИЖКИ

Про прихід більшовиків до влади

Кількісно партія більшовиків була дрібною і мала незначну підтримку в країні. Власне, вкоренилася вона лише в Петербурзі й Москві, тому існували великі шанси придушити цей фактично суто анархічний рух. Найліпшим доказом цього стало те, що більшовики не зважилися протидіяти оголошеним урядом Керенського виборам до Установчих зборів. На тих виборах, які відбулися наприкінці листопада 1917 року, з 36 мільйонів голосів лише 9 мільйонів було віддано за списки більшовицької партії. Допоки збори врешті з’їхалися на своє засідання в січні 1918 року, Ленін уже встиг зміцнити свою владу. Установчі збори було розпущено декретом більшовицького уряду.

Про початок визвольної війни Фінляндії

Визвольна війна на першій стадії була здебільшого партизанською. Проте мети можна було досягти лише наступом. Для цього ми потребували армії, а для її створення — щонайперше штабу, який організує ту армію й керуватиме нею. До переможної звістки після здобуття Вааси я відрядив кур’єра до Стокгольма. Йому було доручено акцентувати, що нам потрібні насамперед офіцери, підготовані для служби в Генштабі. Звернення викликало чималий резонанс, але, на жаль, шведський уряд вважав, що він не може віддати великої кількості здібних офіцерів.