Листи до Фроди

Анотація

Про що пишуть листи богині кохання, коли навкруги війна.

ТЕМАТИКА КНИГИ

Художня література, коротка проза, кохання, війна на Сході, окупація Криму.

СЮЖЕТ КНИГИ "ЛИСТИ ДО ФРОДИ" ОЛЕНИ МАКАРЧУК

Тексти Олени Макарчук — концентрат переживань і найнесподіваніших життєвих ситуацій. Це історії про почуття, дружбу, понівечені долі, війну на Сході, окупацію Криму, зради — коханих, матерів, батьківщини. Історії, де квітнуть соняшники над Іловайськом, любов буває у прямому сенсі сліпою, референдум робить братів ворогами, а жінки пишуть дуже відверті листи богині кохання Фроді. Це територія, де неідеальні герої та героїні ошукують себе й інших, забувають про вірність, ламають і ламаються, вдягають маски, щоб приховати свою сутність. Місце, де перетинаються грубість і тендітність, цинізм і грішна романтика, страждання і радість, безнадія і сподівання на краще.

ДЛЯ КОГО КНИЖКА ЛИСТИ ДО ФРОДИ

Для широкого кола читачів, поціновувачів сучасної української літератури та короткої прози.

ПРО ПИСЬМЕННИЦЮ

Олена Макарчук— українська письменниця із Сум, перекладачка віршів і прози з кримськотатарської, білоруської, російської. Фіналістка конкурсу короткої прози «Як тебе не любити...» від «Коронації слова» (двічі), міжнародного конкурсу WorkStory, переможниця «Коду українець» від «Колізею пера», лавреатка конкурсу малої прози імені Івана Чендея. Упорядниця збірок «Напиши про війну», «В дитячий світ прокралася війна», «Занадто рано стали ми дорослими» тощо.

КНИЖКИ НА СХОЖУ ТЕМАТИКУ

«Точка неповернення» Дмитро Вербич, «Наш Формат», 2020 рік.

ВІДГУКИ ПРО КНИГУ ЛИСТИ ДО ФРОДИ

Настає час, коли «тіні минулого» виходять на світло й огортають майбутнє щільним щитом накопиченої мудрості. Жінки пишуть листи Фроді, в надії бути почутими. У кожної з них своє обличчя, своя доля, свій голос, своя війна — у серці й на Сході. А ще — непереможна сила любові. — Ірен Роздобудько, письменниця, ілюстраторка, сценаристка

Про що оповідають «Листи до Фроди»? Про всесвіт двох і про роль та місце жінки в ньому. Сучасної жінки, у чомусь сильної й витривалої, а в чомусь наївної і беззахисної. А ще про те, як у мирний дім приходить війна, як вона спотворює людські долі, змінює героїв і змушує осягнути нові сенси.Оповіді Олени Макарчук відмінні та схожі, яскраві й буденні, насичені мандрами і зосереджені в межах однокімнатної квартири. Та всі вони про звичайних людей, яких зустрічаєш щодня і з якими живеш поруч. Це невигадані історії про нас із вами. — Тетяна Белімова, письменниця, літературознавиця, викладачка

НАЙКРАЩІ ЦИТАТИ КНИЖКИ

— Мамо, мені повістка прийшла. — П’ять років по війні, ще жива згадка про окупацію і черговий (!) голод 1946-го. Вони в місті. Тут легше. Виростила-таки он якого хлопця: у батька пішов зростом, хоча личком і схожий на Оксану. Що ж — в армію, то в армію. На щастя, війни вже немає. ...Нечасті листи з Волині, в останньому навіть хвалився, що наречену звідти привезе, й раптом... Той чоловік у формі, який одного чорного ранку прийшов до Явдосі й сказав, що її Василько загинув. І навіть тіло не можна побачити (щось говорив про бій із якимись бандитами, начебто довелося відступити й коли повернулися...). Явдошка нічого цього не чула та не розуміла. Для неї зупинилося життя в неповні сорок років. Але трапилося непередбачуване. Денис перестав з’являтися в мережі. Спочатку день. Два. Легке здивування і тривога друзів. Обговорення в коментарях: хто що чув, хто отримував останнє (крайнє!) повідомлення, хто дзвонив і чому не бере слухавку. На третій день один з волонтерів зробив допис на його сторінці. У найкращих традиціях «зради зрадної» і давніх народних плачів: одчайдушне примовляння «ой, сонечки», «ой, та як же ж так», «ой, та спровадили ж на вірну смертоньку», «ой, та як чужі діти, то й не жаль, а ось аби свої»... З того потоку слів Ліна зрозуміла: Денис і двоє його побратимів зникли.