Спільний знаменник. Освіта, що може об’єднати країну

Спільний знаменник. Освіта, що може об’єднати країну

19 вересня 2020 року на головному культурному фестивалі країни говорили про освіту та її значення для українського суспільства. У дискусії «Спільний знаменник. Освіта, що може об’єднати країну» взяли участь чинний Міністр закордонних справ України, дипломат Дмитро Кулеба, Міністерка освіти і науки України у 2016-2019 роках Лілія Гриневич та журналіст, правозахисник, культурний менеджер Алім Алієв. Модерувала зустріч Зоя Литвин – громадська діячка та підприємниця, голова ГС «Освіторія». 

Спочатку учасники дискусії окреслили основні сильні та слабкі сторони української освіти. Зокрема, важливим є те, що українська система освіти не закостеніла, вона здатна змінюватися і готова вдосконалюватися. Найуспішніші реформи останніх років стосувалися саме освітньої сфери, як-от запровадження зовнішнього незалежного оцінювання та перехід до стандарту Нової української школи. Лілія Гриневич наголосила на потенціалі освітян, які по-справжньому віддані своїй професії, здатні творчо працювати та ставати рушієм позитивних змін. Серед основних недоліків експерти виділили дисбаланс між hard і soft skills, адже дітей потрібно навчити не лише основним шкільним дисциплінам, а й розвинути їхні соціальні навички, навчити володіти собою та самоорганізовуватися. Крім того не у всіх ще є розуміння того, що не можна і далі вчити те саме й у той самий спосіб, що і десятиліття тому. Дмитро Кулеба окремо виділив проблему вивчення іноземних мов, без яких молодій людині значно складніше стати справжнім громадянином світу. 

Варто розуміти, що система освіти є доволі консервативною, адже освітній корабель – величезний, а змінити його курс непросто. Люди бояться змін, бо новому треба довго і наполегливо вчитися, до чого не усі готові. Тому не варто лише очікувати ініціатив «зсередини» спільноти освітян – громадянське суспільство теж може бути рушієм змін і тому повинно впливати на систему освіти.

Сьогодні місією системи освіти в України є не просто навчити дітей самореалізовуватися і дати порцію знань із кожного предмета, а показати, як можна служити своїй країні, як навчитися любити інших людей і приносити користь суспільству. Крім цього, школярі повинні навчитися бути українцями: хто б ти не був за національністю, де б по світу не були розкидані твої родичі, ти повинен самоідентифікуватися українцем. Виховання громадянина і є тим спільним знаменником, до якого зводиться шкільна освіта. 

Учасники дискусії обговорили також резонансне питання мов національних меншин. За словами Лілії Гриневич, кожна людина має право розмовляти рідною мовою, зокрема, починати навчання нею, але результатом здобуття середньої освіти має стати, поміж іншого, високий рівень знання державної мови. Дмитро Кулеба вважає, що дитина повинна не лише представляти свою національну меншину, а й відчувала себе українцем, і це, на думку Аліма Алієва, є питанням цінностей, пріоритетів та особистого бажання.

Також експерти торкнулися питання освіти як щеплення проти пропаганди, фейків та інформаційних війн. На жаль, сьогодні навіть найбільш освічена людина може повірити фейкам, настільки майстерними стали технології маніпуляцій. Тому навіть якісна освіта не є панацеєю, це лише один із видів ліків у цілісній системі лікування суспільства, який, проте, є досить дієвим. Важливо з раннього віку прищеплювати громадянам навички критичного мислення та комплексного аналізу інформації, адже це допоможе їм у майбутньому протистояти інформаційному тиску, що з кожним роком стає дедалі сильнішим. 

Отже, освіта – не стаття видатків держбюджету, а інвестиція в майбутнє, у тому числі в об'єднання суспільства, «зшивання» України. Крім того, це запорука державної безпеки, найкраща протидія пропаганді, потужний інструмент, що допомагає віднайти та усталити національну самоідентичність. 

Дивіться подію онлайн:

27 Львівський міжнародний BookForum відбувається за підтримки Українського культурного фонду та Львівської міської ради, у партнерстві з Fedoriv Group. Зміст матеріалу є виключною відповідальністю організаторів і не відображає позицію УКФ.

Авторка матеріалу: Олена Вол