Про війну ідентичностей та ідентичність війни з Деборою Вукушич

Про війну ідентичностей та ідентичність війни з Деборою Вукушич

Онлайн-зустріч з іспанською поеткою, акторкою Деборою Вукушич відбулася 19 вересня у межах 27 BookForum за партнерської підтримки Національного бюро програми ЄС «Креативна Європа» та поетичної платформи Versopolis. Про війну ідентичностей та ідентичність війни у своїх віршах поетка розмовляла з перекладачкою Анною Вовченко.

Дебору вважають іспанкою з хорватським корінням. Анна Вовченко поцікавилась, яка ідентичність все-таки переважає більше у жінці та її творчості.

«Я галіційка, звичайно, іспанка, але передусім галіційка, тому що Іспанія поділяється на 17 автономних регіонів. Моя родина живе в Галіції, це верхня частина Португалії», — розповідає поетка.

Батько Дебори був хорватом, він покинув сім’ю, коли дівчинці було два роки. Саме у відсутності батька жінка вбачає проблему психологічних бар’єрів у вивченні хорватської. 

«Я говорю різними мовами, але є якась трудність в опануванні хорватської мови і це, напевно, пояснюється емоційною блокадою. Моя сутність радше галіційська, але все ж є відчуття, що хорватське коріння теж впливає на мою творчість», — розповіла Дебора Вукушич.

Анна Вовченко: Як це бути водночас поеткою та акторкою?

Дебора Вукушич: «Щоразу, коли мене запитують ви те чи інше, я кажу: «Самі обирайте, ким я є». Мені подобається розповідати історії і мені байдуже як. Мені подобається режисерувати, писати, виступати. Це просто різні способи виразити себе. Я люблю розповідати як власні історії, так й історії інших».

Анна Вовченко: Яка найбільша проблема виникла у вас, коли ви формували свою ідентичність. З яких цеглинок вона складається?

«Це важко. Я насправді не знаю. Я себе досі шукаю. Мені 41 рік, і напевно, я би вже мала бути впевнена в собі і визначена, але я досі себе дивую…Ми себе формуємо на зв'язку з тими, хто нас оточує», — поділилась іспанка.

Далі перекладачка запитала Дебору про те, як вона відчуває свою ідентичність як жінка. Авторку виховували жінки, її тексти також дуже феміністичні, навіть ті, які написані з точки зору чоловіка.

Дебора Вукушич: «Насправді, мене це дивує. Мої жести і манери є чоловічими. В Іспанії світогляд дуже чоловічоцентричний. При цьому те, чим жінки відрізняються від чоловік — це є спосіб бачити речі; очі через, які ми бачимо світ».

Дебора переконана, що треба боротися та доводити свій світогляд, незважаючи на те, що він може відрізнятися від інших.

Під час розмови авторка зачитала свою поезію з нової книги «Війна ідентичності», а перекладачка Анна Вовченко розповіла передісторію перекладу нижченаведеного уривка з твору Дебори:

«Коли я працювала з добіркою віршів Дебори, якраз сталась подія в анексовано у Криму: було знайдено тіло трирічного Муси Сулейманова. Його спершу довго шукали, потім знайшли мертвим, з усіма ознаками вбивства представниками так званої окупаційної влади в Криму».

Цей український переклад Анна Вовченко присвятила пам'яті хлопчика:

«Цю історію розповів мені якось колишній солдат. В одному невеликому селі стояв пологовий будинок. Сербські бригади взяли село на Святвечір. Різдвяного ранку, йдучи, зробили хорватам такий подарунок: перебили всіх новонароджених, повісили на ялинку мертвих дітей і залишили записку: «Можете поклонитися немовляті». 

На думку авторки видання «Війна ідентичності», такі теми дуже болісні, але їх потрібно розуміти та глибинно переосмислювати.

«Тільки так ми зможемо уникнути тих самих помилок, тільки так зможемо пережити війну та залишитись людьми», — поділилась поетка.

Наостанок, Дебора Вукушич наголосила, що ідентичність важлива, тому що дає зрозуміти: люди є різними, але в той же час вони мають вчитись співіснувати та намагатись розуміти інших.

Дивіться подію онлайн:

27 Львівський міжнародний BookForum відбувається за підтримки Українського культурного фонду та Львівської міської ради, у партнерстві з Fedoriv Group. Зміст матеріалу є виключною відповідальністю організаторів і не відображає позицію УКФ.

Авторка матеріалу: Ірина Оліщук