Андрій Любка презентував книжку «Твій погляд, Чіо-Чіо-сан»
«Не любовний роман, а роман про любов» – Андрій Любка
21 вересня у Львівському театрі ляльок на 25-му ювілейному Форумі Видавців Андрій Любка презентував свій новий роман «Твій погляд, Чіо-Чіо-сан». З письменником спілкувався Юрій Андрухович.
Юрій читав цей роман ще в електронному форматі: «Цей роман краще читається на планшеті, хоча я й не маю з чим порівнювати, бо книжку тримав в руках недовго. Я читав здебільшого в дорозі. Друга частина роману, де дія стає динамічнішою, я переглядав у своєму музичному турі десь у перервах між концертами, деколи навіть в автомобілі під час переїздів. Мушу сказати, що сприймаю цей роман як величезний творчий успіх письменника. Це одна з найвидатніших книжок нового книжкового сезону.
Коли ми розмовляли раніше, йшлась мова про збірку есеїв про Овідія, які Андрій хотів написати. Він планував побувати в Румунії. Про ту книжку немає жодних новин, натомість з’являється оця книжка з Овідіївським мотивом». Овідій – улюблений поет Андрія Любки. Улюбленим для нього він став випадково: «Коли я навчався у військовому училищі, на курсі зарубіжної літератури я читав про Овідія. Я взяв книжку і прочитав вступ, думаючи, що тільки цим і обмежуся. Там писалося, що давньоримський літератор був самотнім серед людей, оскільки його оточували варвари. Коли я читав це в 15-річному віці, у казармі, де поруч сорок людей, дуже гостро відчув свою в чомусь унікальну самотність. Переважно там віршами ніхто не цікавився. Окрім того, Овідій був сучаснішим за більшість сучасних поетів. Він написав першу віршовану поему про те, як жінкам зваблювати чоловіків.
Цей поет постійно зі мною жив, адже його образ дуже близький до мене. Незабаром я збираюся написати «У пошуках варварів» про концепт того, чого ти не розумієш. Але було б якось неправильно одразу «розкривати усі карти», і я вирішив спочатку видати роман, в якому зачепив би важливі для мене теми, а потім вже писати щось більше».
Андрій Любка розповідає як створювалися образи його роману, та як з’явилася ідея назвати книгу саме так.
«Головний герой – з Ужгорода, героїня – з Констанції. Вони навчаються у Варшавському університеті. Вона йому подобається, тому він вирішує запросити її в театр. Виявляється, що дівчина обожнює оперу, у тому числі і «Мадам Батерфляй». Відтоді хлопець починає називати її «Моя Чіо-Чіо-сан», адже з цього розпочалося їхнє близьке спілкування. Пара доповнює один одного не лише в моменти радості чи спільного приємного проведення часу. Це не любовний роман, а роман про любов».
Книжка написана від першої особи. Тому ми отримуємо картину світу головного героя, проживаючи з ним його дні, які не можуть бути повністю об’єктивними. «Я хотів, щоб у якийсь момент ви йому повірили. Це не повинен був бути соціальний гострополітичний скандальний роман про суддю, якого переслідують, борячись за справедливість. Мені хотілося написати щось психологічне, про певну еволюцію головного героя. У процесі ненависті людина відчуває певний надлам, який переходить в античне уявлення про помсту (щось, де присутній фатум)», – додає письменник.
Авторка – Анастасія Мигидюк
Фото – Христина Шпук
Коли ми розмовляли раніше, йшлась мова про збірку есеїв про Овідія, які Андрій хотів написати. Він планував побувати в Румунії. Про ту книжку немає жодних новин, натомість з’являється оця книжка з Овідіївським мотивом». Овідій – улюблений поет Андрія Любки. Улюбленим для нього він став випадково: «Коли я навчався у військовому училищі, на курсі зарубіжної літератури я читав про Овідія. Я взяв книжку і прочитав вступ, думаючи, що тільки цим і обмежуся. Там писалося, що давньоримський літератор був самотнім серед людей, оскільки його оточували варвари. Коли я читав це в 15-річному віці, у казармі, де поруч сорок людей, дуже гостро відчув свою в чомусь унікальну самотність. Переважно там віршами ніхто не цікавився. Окрім того, Овідій був сучаснішим за більшість сучасних поетів. Він написав першу віршовану поему про те, як жінкам зваблювати чоловіків.
Цей поет постійно зі мною жив, адже його образ дуже близький до мене. Незабаром я збираюся написати «У пошуках варварів» про концепт того, чого ти не розумієш. Але було б якось неправильно одразу «розкривати усі карти», і я вирішив спочатку видати роман, в якому зачепив би важливі для мене теми, а потім вже писати щось більше».
Андрій Любка розповідає як створювалися образи його роману, та як з’явилася ідея назвати книгу саме так.
«Головний герой – з Ужгорода, героїня – з Констанції. Вони навчаються у Варшавському університеті. Вона йому подобається, тому він вирішує запросити її в театр. Виявляється, що дівчина обожнює оперу, у тому числі і «Мадам Батерфляй». Відтоді хлопець починає називати її «Моя Чіо-Чіо-сан», адже з цього розпочалося їхнє близьке спілкування. Пара доповнює один одного не лише в моменти радості чи спільного приємного проведення часу. Це не любовний роман, а роман про любов».
Книжка написана від першої особи. Тому ми отримуємо картину світу головного героя, проживаючи з ним його дні, які не можуть бути повністю об’єктивними. «Я хотів, щоб у якийсь момент ви йому повірили. Це не повинен був бути соціальний гострополітичний скандальний роман про суддю, якого переслідують, борячись за справедливість. Мені хотілося написати щось психологічне, про певну еволюцію головного героя. У процесі ненависті людина відчуває певний надлам, який переходить в античне уявлення про помсту (щось, де присутній фатум)», – додає письменник.
Авторка – Анастасія Мигидюк
Фото – Христина Шпук