Медіа: свобода vs відповідальність

16 вересня у рамках заходів Львівського форуму видавців відбулася публічна дискусія з представниками Комісії з журналістської етики . Ігор Балинський, засновник Школи журналістики Українського католицького університету, Тетяна Лебедєва, голова наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії (UA: Перший) та Олексій Погорелов, Президент Української асоціації медіа бізнесу - обговорювали межі свободи журналіста, як наратора. Право на свободу слова без обмежень – візія, яку трансформували в безапеляційний привілей. Не існує свободи без відповідальності, межі вільного і доступного мусять визначатися законом, звісно якщо для цього передбачене правове поле.

«Існує зведення правил – це кодекс професійного журналіста, в якому сформовано 19 стандартів,їх потрібно дотримуватися для того, щоб робота журналіста вважалася виконаною професійно, наголошує Олексій Погорєлов. Це стандарти етики, які дозволяють зробити якісну журналістику,перетворюють цю сферу не на маніпулятивну і звісно, що дотримання цих вказівок і є ключовим питанням, що вирізняє професійного журналіста від людини, яка просто пише те, про що думає. На мою думку, потрібне запровадження прес-карт, як це практикується на заході. Тобто варто створити професійну спільноту, яка б реєструвала журналістів і одним з критеріїв відбору - дотримання професійної етики та стандартів – того,чого зараз не вистачає. Наприкладпрезидент Франції- ЕмануельМакронвідмовив в інтерв’ю «РашаТудей», тому, що у межах законодавства вони не вважалися медійною редакцією, вони були швидше за все піар-агенцією, яка займається пропагандою, це той момент коли розрізняють журналіста і громадянського активіста. Ми маємо говорити про те, що українська журналістика також потребує чітких правил, чіткої реєстрації. З людини, яка не має відношення до журналістики розпочинають робити або ворога, або зірку. Один простий приклад: ютуб-канал, який веде команда Романа Скрипіна – це журналістика, чи це просто група людей, які намагаються відстоювати свої принципи і позицію не зважаючи на позицію інших?. Це важливі питання, які мають підґрунтя професійного, етичного і юридичного виміру. Комісія з журналістської етики ( 14 людей які працюють на волонтерських засадах), існує для того, щоб дотримувалися етичного кодексу, щоб всебічно можна було розглянути ті чи інші конфліктні ситуації. Ми втручаємось тоді, коли є певнепорушення, це може бути скаргою, навіть від читача, на будь-який матеріал. Три наших основних задачі це: просвітницька місія, медіація- допомагаємо розглядати конфлікти між сторонами і третій напрям це адвокація. Основна мета – покращити якість роботи медіа».

Останнім часом спекулюють на терміні свобода, констатує Тетяна Лебедєва. Але людина, в більшості випадків, нездатна відповідати за інформацію яку вона розповсюджує, виразником цього є ті самі фейки, спекулятивна, не точна , проплачена інформація.. В такому разі поняття свобода не має розповсюджуватися на особу, яка називає себе журналістом. Саме для того, щоб розбирати, що є журналістика, а що ні - існують органи саморегуляції в усіх цивілізованих країнах, які беруть на себе і відповідальність і можливість засуджувати якісь порушення , мають право виключення з клубу журналістів у разі недотримання етичних стандартів Саморегуляція потрібна для того, щоб не було зумисної регуляції - тобто цензури. Саме таким органом намагається бути етична комісія, яку ми сьогодні представляємо».

Я думаю що ми дуже часто є надто прискіпливими в речах, які не пріоритетні, не принципові сьогодні. В Україні важливішим зараз є те, якою є українська журналістика, коли ми говоримо про складні моменти вибору: це висвітлення війни на Донбасі, це висвітлення складних внутрішніх політичних питань, засилення в українській нації того, що за європейськими стандартами називають « мовною ненавистю» - аналізує реалії сьогодення Ігор Балинський.

Організаторам дискусії вдалося побудувати цілком конструктивний і змістовний діалог зі слухачами, як результат – вагома кількість питань ( здебільшого від студенства), лише нагальні і суспільно-важливі жодне на залишилось без відповіді, якісне інтелектуальне зважування провів Ігор Балинський

За якими принципами повинні працювати ЗМІ під час військових конфліктів?

«У питанні багато різних аспектів,- зауважує Олексій Погорєлов ,цевисвітлення бойових дій, проблем переселенців і біженців, дітей які страждають в зоні конфліктів, в кожному напрямку потрібно працювати окремо. Як відображати події не маніпулюючи на тому, що людям важко сприймати? Потрібно не піддаватися почуттям ,а це потребує вагомих зусиль».

«Часто співставляють патріотизм і професійні стандарти, доповнює Тетяна Лебедєва але для справжніх професіоналів це не є протиставленням,бо прояв патріотизму журналіста – це професійне виконання своїх обов’язків. Якщо ви будете доводити правду яка існує і не мати при цьому умислу, будете давати достовірну інформацію, будуть присутні різні точки зору - це буде прояв вашого професіоналізму»

«Це питання вибору: ким ти є в цій ситуації? Біжиш рятувати, чи продовжуєш знімати, береш коментарі чи намагаєшся зарадити горю. Це дуже складний вибір - людина повинна відповісти сама собі чи вона готова в першу чергу психологічно до подібного і чи вона здатна залишатися журналістом»

Якою має бути політична реклама( не маркована) і чи має вона взагалі бути в ЗМІ. Що робити з журналістикою, яка працює на замовлення окремої людини?

«Це питання формування української медіа системи, зокрема телевізійної, вона завжди була залежною від власника, це проблема, яка не подолана і найближчим часом не буде подолана. Ще одна річ – це питання буму розслідувань. Якою мірою вони є прозорими і як вберегти народ від маніпуляції? В цій ситуації робота комісії, може бути одним із дієвих інструментів дискурсу , завжди будуть журналісти які братимуться за замовні матеріали, тому що такою є ситуація в державі, є власник, який буде вказувати пальцем. Мені здається, що це питання внутрішньо корпоративне, і чим частіше воно буде підніматися в журналістському середовищі, тим вірогідніша ймовірність зменшення таких матеріалів. Журналістика є соціально не об лаштованою професією, журналістика є фінансово невдячною професією -з цього витікає вся суть.»

Як привчити Українського читача платити за якісний інформаційний продукт?

«Суспільство яке звикло до «халяви», не платитиме за якісний продукт. Тільки якщо сформується запит на цей продукт, тоді йтиметься мова про те що його дійсно потрібно створити. Чому журналіст іде на угоду з власником? Він розуміє, що йому не аудиторія платить, а власник, його зарплата тоді не залежить від рейтингу і тиражу, немає відчуття, що ти залежний від аудиторії і це знижує рівень вимог - це взаємно обернений процес. Чим більше ми матимемо якісного продукту, тим більше журналістика матиме підстав апелювати до аудиторії, хочете якісного – підтримує, воно завжди хоча б трішечки коштує. Ми говоримо про реальну ситуацію і про ту, яку б ми хотіли бачити. Я не вважаю, що це не виліковне, журналістика – це взаємний процес, аудиторія є співвідповідальною за ці речі».

Автор: Лукіянчук Петро

Фото: Івасенко Інна, Величко Аліна