Презентація книги «Доця» Тамари Горіх-Зерня

19 вересня у Музеї етнографії та художнього промислу Національної академії наук України відбулася презентація книги Тамари Горіх-Зерня «Доця».

«Це книга про втрату родини, дому, роботи, про відвагу і боротьбу, про війну. Події роману розгортаються чотирнадцятого року у Донецьку», - коментує авторка дебютної книги Тамара Горіх - Зерня. «Раніше я була перекладачем, але стала фронтовою волонтеркою 2014-2015 років у зоні бойових дій на Сході України, там і прийшла ідея написання книги.»

Авторка стверджує: «Доця» - документально-художня книга, у якій присутні елементи детективу, бойовику та драми. «Моя мета полягає у тому, щоб читач ототожнив себе з героєм. Ось чому у книжці не вказано жодного імені: Доця - у кожному з нас.»

«Прочитавши цю книгу, починаєш розуміти, як розпочалась війна. Я ніби потрапила за сотні кілометрів - у Донецьк. Детальність і точність описів мене вражають. Від свого чоловіка, який був у зоні АТО я чула подібні історії, а пані Тамара наважилась викласти ці події на папері і розказати про це всім з боку очевидця. Це правильно, адже ми живемо з цим вже 5 років, ми багато чого втратили та повинні пам'ятати про це,» - коментує книгу львів'янка Оксана.

Головною героїнею твору є звичайна художниця, мирна жителька Донецьку, не зацікавлена в політиці. Упродовж всієї книги, з кожним розділом вона виявляє в собі все більше сил. Героїня повністю перетворюється, фізично залишаючись тією ж тихоголосою сорока кілограмовою жінкою з позивним Доця.

Неочікуваного - навіть для авторки - у залі з'явилася прототип головної героїні. «Усього цього не було б, якби не Наталія Ельф. Ми були заочно знайомі, але особисто познайомилися на базі розвідників у 2014. Я не наважувалась говорити ні з ким, навіть, зі своїх друзів. Боялась, бо не знала на якому вони боці. Але мені розповіли, що на плечах цієї людини безліч врятованих. Вона постійно допомагала нам у волонтерській діяльності. Контакти Наталії неодноразово рятували мені життя. Ми могли серед ночі їй зателефонувати, передати точні координати місця знаходження і вона завжди присилала людей на військовій техніці, які забирали нас, прикриваючи собою. Наталія має багато подвигів, про які ніхто не знає…»

Більшість присутніх мали змогу прочитати книгу раніше, та історія авторки настільки зворушила, що люди аплодували Наталії понад хвилину. Багато хто плакав, з залу вигукували слова подяки.

Текст - Володимир Поляруш