Проблеми перекладу і повернення до коріння

15 вересня о 12:00 в дзеркальній залі Палацу Потоцьких відбулася панельна дискусія «Аґнон: 50 кроків, щоб зрозуміти можливість перекладу». Тема українсько-єврейської зустрічі – проблеми перекладу з івриту на українську мову. «Аґнон» – організація, заснована в Бучачі, названа на честь єврейського письменника, лауреата Нобелівської премії, Шмуеля Йосефа Аґнона. Учасниками заходу були  Анна Хромова, Олександр Красовицький, Остап Сливицький, Софія Андрухович, Євгенія Сенік, Юрій Матевощук. Ведучою була Мар'яна Максим'як, яка є програмним директором літературного центру імені Аґнона. Перекладачка Анна Хромова з Ізраілю наразі була не в Україні, але її виступ був записаний на відео. У ньому вона висловила думку, що основною проблемою є те, що переклад не має своїх джерел. Вона вважає, що варто починати не з надто великих, масштабних за обсягом творів, а, наприклад, з творів для дітей. Мар’яна Максим’як підтримала цю думку, що починати треба з оповідань і навіть казок, пояснивши це тим, що казки дуже багаті за своїм змістом і значенням, і це гарна можливість, щоб поставити першу крапку в перекладі. Пан Петро підкреслив, що головною проблемою є те, що, на жаль, зараз ще немає нового покоління перекладачів прямо з івриту, але зауважив, що проблема ця тимчасова. Також сказав, що можна, наприклад, перекладати за підрядником, чи з добрих англійських чи німецьких перекладів (це небажано, але краще, ніж нічого). Він досить оптимістично висловився з приводу можливостей внесення імені «Аґнона» в український контекст. Олександр Красовицький зауважив, що питання створення нової української школи перекладу – це питання держави, адже поки що ті перекладачів не вистачає, а ті, що є, не дуже професійні. Важливим є фінансування на переклад. Окремою проблемою є нестача спеціалістів, які зможуть писати якісні коментарі до перекладів, аби український читач отримав додаткову інформацію про твори. Юрій Матевощук, що представляв тернопільське видавництво «Крок», підкреслив, що радий, що в історію повертаються забуті імена, встановлюється історична справедливість. Підкреслив, що «Крок» готовий прислухатися до старших видавництв і перейняти досвід перекладацької літератури. Для Остапа Сливицького «Аґнон» – це здійснення неможливого, він підтримав ініціативу невеликих міст відновлювати місцеві літературні традиції та захоплюється тим, як динамічно розвивається центр «Аґнона». Євгенія Сенік прокоментувала ситуацію позитивно. Підкреслила, що для перекладачів важливо знати мову священних текстів, розумітися на єврейських традиціях, адже українські читачі потребують коментарі, наприклад, назв місяців. Софія Андрухович дуже захоплюється процесом повернення українським євреям їх історії за допомогою творчості «Аґнона». Їй імпонують єврейські письменники своєю глибокою традицією, що спонукає досліджувати та вивчати її.

Ольга Корнієнко, прес-центр Форуму видавців