Суржик чи літературна мова: як з англійської перекладати мову персонажа

19 вересня у межах головного культурного фестивалю країни відбулася дискусія «Сленґ, діалекти, суржик, неологізми…чи літературна мова?» Учасниками стали Стріха Ярослава, Українець Остап, Семків Ростислав, Дудка Катерина та Госовська Марта. Модератор – літературознавиця Ганна Гнедкова.

Як правильно зрозуміти сленґ, що робити з діалектизмами, і як перекласти суржик – про це все говорили куратори події. Кожен автор, який береться за переклад книжки з англійської мови, стикається з проблемою заміни іноземних слів. Він намагається підібрати близькі відповідники до українських, проте така тактика може зіпсувати зміст твору. Адже спотворити текст іноземного автора – дуже просто, а зберегти його ідентичність – справа не з легких.

Український перекладач і письменник Остап Українець зазначив, що хорошою є одна тактика. Необхідно підбирати аналогічні слова в репліках і змінювати їх так, щоб вони були максимально наближені до українських.

«Коли в персонажа занадто багато слів, і він говорить довгими «простирадлами», то займатися такою справою та підбирати відповідники – дуже непроста і невдячна робота», - зазначив спікер.

Насправді, переклад слів-діалектизмів, сленґу – кропітка справа. Моментами вона може здатися непотрібною: буває, що пересічний читач просто не оцінить старання автора. Бо ж чим більше у тексті незрозумілої мови персонажа, тим більш «важким» стає текст. Такі твори є нечитабельними і саме через це перекладна література частенько здає свої позиції.

Авторам, що перекладають з англійської, часто доводиться працювати інтуїтивно. До того ж, часом письменники вигадують мовлення, людей. Воно може не існувати, мати незвичайну конструкцію та інтонаційні акценти. І лише сам автор до кінця знає, чому і як говорять його персонажі.

До слова, про акценти: варто дивитися не лише на їх схожість, але й на відмінності. Хоч і серед письменників побутує думка, що неіснуючий діалект та акценти – найгірше, що може вигадати автор. Адже не кожен здатен придумати таке мовлення, аби воно було співзвучним. А тим більше – сприятливим до розуміння. Те саме можна сказати і про перенасичення таких вигаданих слів.

У перекладацькій справі найголовніше – віднайти баланс. Письменник повинен відчувати чітку межу між діалектними, сленґовими словами та літературною мовою. Аби текст не перетворився у той, що перенасиченими самими жаргонізмами.

Є й таке, що автори вдаються до «скалічення» мови. Задля того, щоб читачеві було смішно. Діалектизми у поєднанні з комізмом – виграшний хід для перекладеного тексту. В оригіналі текст є смішним, бо для нас він інший. А в перекладі є комічним, бо він – наш. Тобто, перекладений на просту й зрозумілу мову для її носіїв.

Як визначити, що автор вдало переклав текст з англійської мови? Зміст книги – не спотворений і видається трішки «несправжнім». Така штучність є нормальним ябвищем, бо віддзеркалити текст іноземною мовою практично неможливо.

Щоб не зіпсувати книгу, варто її читати, перш ніж перекладати», - порадив літературознавець Ростислав Семків

Нині серед видавців та авторів існує позитивна тенденція до перекладів діалекту, сленґу тощо. Ця справа стала більш федеральною і мова зараз не лише про вподобання авторів. Із кожним роком перекладна література набирає обертів. І читачів таких книжок стає все більше. Письменникам, видавцям залишається одне - розвивати та поширювати якісні доробки іноземних авторів. І саме це сприятиме ефективності читання серед населення.

Автор - Вінніченко Анжеліка