Єлизавета Кузьменко. Нам необхідно зробити усе можливе, щоби пошук нових сенсів відбувся
Інтерв’ю з кураторкою медіакластеру 27 Львівського міжнародного BookForum’у, членкинею Комісії з журналістської етики та головою громадської організації «Жінки в медіа», Єлизаветою Кузьменко.
Журналісти як солдати інформаційної війни, який сценарій чекає на українські медіа і що може змінити їхня саморегуляція, та хто і як сьогодні пише про національні спільноти. Про головні теми та акценти медіакластеру на 27 BookForum’і поговорили з його кураторкою, членкинею Комісії з журналістської етики та головою громадської організації «Жінки в медіа», Єлизаветою Кузьменко. А також про недовіру українців до медіа, нові виклики для вітчизняної журналістики та BookForum як місце сили та важливу платформу для суспільних дискусій.
Етичні стандарти та важливість співжиття в полікультурній громаді: про що говоритиме медіакластер 27 BookForum’у
Цьогорічна тема фестивалю дає нам можливість подумати над тим, що ми знаємо один про одного, як ідентифікуємо себе й оточення, наскільки наше суспільство є інклюзивним, тобто таким, що збільшує ступінь участі всіх громадян у соціумі та яка роль медіа в цих процесах. Це важливо, бо суспільство, яке побудоване на різноманітті та інклюзії є більш динамічним та сталим у своєму розвитку, оскільки передбачає взаєморозуміння та пошук компромісів.
Раніше вважалося, що медіа — це дзеркало суспільства. З одного боку, безумовно, українські медіа віддзеркалюють настрої громади, з іншого — самі значною мірою їх формують. Посилення ролі незаангажованих медіа, особливо у рік проведення місцевих виборів, неможливо без підвищення якості журналістики. Власне, про це і будемо говорити в межах медіакластеру цього року, і наш головний меседж — важливість співжиття в полікультурній громаді та дотримання етичних стандартів журналістики.
«Суспільство, яке побудоване на різноманітті та інклюзії є більш динамічним та сталим у своєму розвитку, оскільки передбачає взаєморозуміння та пошук компромісів».
Цього року нас чекатиме новий формат та дискусії у записі. Одна з перших подій буде присвячена темі журналістики та окупації. Поговоримо про те, як не ставати солдатами інформаційної війни і продовжувати працювати в Криму та на Донбасі, як інформаційна війна між РФ і Україною впливає на професійну журналістику, де закінчуються стандарти журналістики і починається діяльність пропагандистів. До розмови з нами приєднаються дуже цікаві спікери та спікерки, зокрема, журналісти з Криму, автори проекту «Крим. Реалії» Радіо Свободи, дослідники з Кримської правозахисної групи, учасники ініціативи «Кримська солідарність», а також автори та журналісти з Донецька.
У другій дискусії ми піднімемо питання національних спільнот в українських медіа. Як сьогодні підраховують національні спільноти — невідомо, ми не знаємо. Ще й надто, оскільки найбільша спільнота в нашій країні — це народ, з країною походження якого йде війна, то й інші етнічні меншини потрапляють у тінь, аби зайвий раз цю тему не рушити. Тож будемо говорити про те, якою сьогодні є роль українських медіа у висвітленні проблем національних меншин і корінних народів.
Важливо, що цього року Суспільне створили свій координаційний центр мовлення для національних меншин. І цікаво буде поглянути на його перші результати роботи. Згідно з новим дослідження Інституту масової інформації, в Україні понад 20% населення є представниками нацменшин, натомість в медіа їм приділяється всього 0,3% усіх створених матеріалів. Це доводить дослідження ІМІ в 19 найпопулярніших медіа країни. Із загальної кількості, лідирують матеріали про кримських татар — 46%, та про ромів — 29%. Здебільшого тематично переважають кримінальні матеріали — трохи більш як 35%, за ними йдуть роботи присвячені захисту прав людини – 29%.
«Саморегулювання медіа є оптимальним механізмом для збалансування прав журналістів та їхньої відповідальності перед суспільством, а також захисту від впливу власників і держави».
Остання наша дискусія буде присвячена регуляції, співрегуляції та саморегуляції вітчизняних медіа. Спробуємо з'ясувати, який сценарій чекає на українську журналістику? В той час, як уряди шукають можливості нав’язати журналістам власні стандарти висвітлення подій, ефективна саморегуляція намагається протидіяти спробам держави запровадити жорсткі законодавчі норми. Із добрих намірів чи ні, але подібна політика влади веде до безпосередньої цензури та утисків свободи слова. Що може зробити Комісія з журналістської етики як орган саморегуляції роботи журналістів та редакцій? Як держава регулює медійну сферу? Які повноваження та можливості медіарегулятора Нацради? На ці питання й будемо шукати відповіді
Про (не)довіру українців до ЗМІ та можливості, які надає саморегуляція медіа
Наразі в Україні спостерігається падіння довіри до медіа. Так, у 2019 році українці стали довіряти ЗМІ набагато менше. За даними дослідження USAID-Internews «Споживання медіа», рівень довіри впав в середньому на 11%, у порівнянні з 2018 роком. Головними причинами цього є недотримання професійних та етичних стандартів: однобічне подання інформації, відсутність посилань на конкретні факти та замовний характер матеріалів; заангажованість новин та вплив власника на редакційну політику.
Важливою у цьому контексті є діяльність Комісії з журналістської етики, до якої я входжу. Комісія є органом саморегуляції журналістів і редакцій, що розглядає конфліктні ситуації етичного і професійного характеру, які виникають в журналістському середовищі між журналістами та громадськістю у зв'язку з виконанням першими свого професійного обов'язку. КЖЕ є членом Альянсу Незалежних Прес Рад Європи (AIPCE), а у 2017 році її було прийнято у члени Міжнародної мережі етичної журналістики (EJN). Комісія з журналістської етики виносить свої рішення спираючись на норми законодавства України та Кодекс етики українського журналіста.
«Форум вже давно не тільки про продаж книжок. Це місце сили, де ми можемо зустрітися раз на рік і не лише обговорити найважливіше у книговиданні, але й бути також потужною платформою для культурного мережування».
У цьому аспекті й постає важливість саморегулювання для медіа. Це оптимальний механізм для збалансування прав журналістів та їхньої відповідальності перед суспільством, а також захисту від впливу власників і держави. Наприклад, у Швеції механізм саморегуляції поступово витіснив зі ЗМІ сенсаційні матеріали, які не становлять суспільного інтересу. У Норвегії також робота прес-ради організована настільки ефективно, що уряд країни в 1997 році вирішив ліквідувати державну Комісію з розгляду скарг на телерадіомовників.
Нові виклики для вітчизняної журналістики та BookForum як майданчик для їх обговорення
У 2020-му, на тлі світових та вітчизняних перипетій, медіа стикнулись з відсутністю довіри з боку споживачів. Зокрема до олігархічних форм власності, коли ЗМІ та їхні матеріали створюються не для подачі новин, а для обслуговування інтересів власників, тобто є «кишеньковими». Не можна не відзначити також нові правила гри від соцмереж, коли аудиторія телеграм-каналів більша ніж деяких загальнонаціональних медіа. Водночас діяльність цих нових медіа ніяк не врегульована, вони працюють не за стандартами журналістики. І, звісно ж, пандемія внесла свої корективи. Відбувся відтік рекламного ринку, деякі медіа закрились. Нові виклики будуть також пов'язані, зокрема, із виборами восени 2020 року і варто бути готовими до того, що ми побачимо багато джинси та замовних матеріалів в регіональних медіа.
«Нам необхідно зробити усе можливе, щоби зв’язок із аудиторією, пошук нових сенсів відбулися, навіть якщо це буде в новому онлайн-форматі».
Форум вже давно не тільки про продаж книжок. Це місце сили, де ми можемо зустрітися раз на рік і не лише обговорити найважливіше у книговиданні, але й бути також потужною платформою для культурного мережування. Цього року ми маємо нові виклики у зв'язку з пандемією, і в першу чергу страждає гуманітарна сфера — культура, освіта, спорт. Важливо, що BookForum підтримує Український культурний фонд, і нам необхідно зробити усе можливе, щоби зв’язок із аудиторією, пошук нових сенсів відбулися, навіть якщо це буде в новому онлайн-форматі.
Книги для кращого розуміння тем медіакластеру від Єлизавети Кузьменко
У минулому році «Детектор медіа» випустив дуже хорошу збірку інтерв’ю з відомими українськими медійниками. Наразі друком вийшла перша частина, другу лише в планах. Її назва «Мені погано, коли мовчу» — це цитата однієї з героїнь книги, журналістки Анастасії Станко. Усі інтерв’ю провела українська журналістка Олена Холоденко. До першої частини книги увійшло 15 інтерв’ю вітчизняних медійників: Олександра Швеця, Юлії Мостової, Олександра Мартиненка, Миколи Вересня, Олександра Ткаченка, Миколи Княжицького, Віталія Портникова, Андрія Куликова, Інни Кузнецової, Ігоря Юрченка, Наталії Лигачової, Дмитра Гордона, Ігоря Померанцева, Володимира Мостового та Олександра Крамаренка. У цьому році також заплановано вихід другої частини книги.
Раджу також прочитати «Війна лайків. Зброя в руках соціальних мереж» Пітера Сінґера. Книга розповідає про поширення дезінформації через соцмережі, зокрема написано там також і про Україну та російську пропаганду.
Важливою є книга «Загублений острів» Наталі Гуменюк. Це збірка репортажів з окупованого Криму, куди журналістка Громадського Наталя Гуменюк їздила упродовж 2014 – 2019 років. У книзі зібрано багато хороших життєвих історій.
Крім того, у видавництва «Видавництво» є хороша збірка «Шлях до ромів». Це антологія малої прози українських авторів, в тому числі ромського походження. У книзі читачі і читачки знайдуть 19 прозових текстів про згуртованість, взаємоповагу й толерантність. Авторами антології є відомі українські письменники, перекладачі, поети та журналісти.
27 Львівський міжнародний BookForum відбудеться за підтримки Українського культурного фонду та Львівської міської ради, у партнерстві з Fedoriv Group. Зміст матеріалу є виключною відповідальністю організаторів і не відображає позицію УКФ.