Графічний роман як втілення життєвої історії

Графічний роман як втілення життєвої історії

«Це книга дівчинки, яка все-таки виросла. Виросла, щоб щедро ділитися з нами сторінками своєї любові, свого болю, своєї ніжності та нездоланною любов’ю до життя – життя, яке шелестіло сторінками самвидаву в 80-і, гриміла рейвами 90-х і нудьгувала в офісах «нульових». Книга про те, що як би не повелось із вами життя, ви завжди зможете відштовхнутися від дна і плисти тільки вгору і вгору, до гарячого сонця!» ― анотація графічного роману «Все це триватиме далі».

19 вересня в межах 27 BookForum відбулась онлайн-бесіда між трьома особами, що безпосередньо пов’язані зі створенням мальопису «Все це триватиме далі»: авторкою Анною Санден, художницею Вірою Кордобою та літературною редакторкою Русланою Коропецькою.

Усі троє жінок ― Анна, Віра та Руслана ― люблять цю історію, і кожна робить це по-своєму. Всі трактують її власним шляхом, що за словами авторки, і було початковою метою роману. Вона не хотіла навчити читача чогось конкретного, вона хотіла дійти своєю щирістю до самого серця людини, щоб всередині неї відбулась певна метаморфоза. 

На рахунку Анни Санден вже є одна книга, проте «Все це триватиме далі» ― її перший графічний роман. В його основу покладено правдиву історію, з особистими переживаннями, думками та відчуттями авторки. Саме тому надзвичайно важливим етапом створення мальопису став пошук художника, який зміг би правильно та влучно втілити потік свідомості Анни в ілюстраціях. Пошукам кандидатури присвятилось немало часу і, врешті решт, вдалось знайти Віру Кордобу, яка зрозуміла історію Анни та перейнялась нею на дуже глибокому рівні.

Та теплота, з якою Анна та Віра говорять про свою невеличку команду, змушує повірити у силу їхнього зв'язку. Обом жінкам було комфотно та приємно працювати одна з одною. Робота художника у графічному романі ― це дещо більше, ніж ілюстрування написаного раніше тексту. Наприклад, у книзі Анна описує своє дитинство, яке припадає на часи СРСР, який Віра у свідомому віці вже не застала. Через різницю поколінь в роботі виникали труднощі: як правильно через малюнки передати ті речі, очевидцями яких ти не була? Проте шляхом діалогу та спільної комунікації це вдалось перебороти ― і в результаті ми маємо якісну та правдиву роботу. 

Що дуже цікаво: саме на обкладинці «Все це триватиме далі» Віра вперше називає себе художником. За словами дівчини, раніше це слово вона сприймала як щось велике та недосяжне, щось, до чого вона повинна готуватись та рости. І саме цей графічний роман дав Вірі розуміння того, що тепер вона справді може так себе називати, що, безперечно, є великим досягненням. 

Анна ж, зі свого боку, не хоче називати себе письменницею, а надає перевагу слову «автор». У ньому більше свободи ― можна бути автором книги, пісні, сценарію тощо. Нікому невідомо, що ще творитиме Анна Санден, як вона проявлятиме себе і які ще чудові речі вона презентуватиме світу.

Бесіда відбулась у дуже теплій, щирій атмосфері, не зачіпаючи якихось матеріальних та практичних речей ― лише розповідь творців про книгу, яку вони дуже люблять.

Дивіться подію онлайн:

27 Львівський міжнародний BookForum відбувається за підтримки Українського культурного фонду та Львівської міської ради, у партнерстві з Fedoriv Group. Зміст матеріалу є виключною відповідальністю організаторів і не відображає позицію УКФ.

Авторка матеріалу: Яна Тепла