«Невидимий батальйон»: презентація фільму про жіночі долі, які тісно переплетені з війною
14 вересня у Дзеркальній Залі Палацу Потоцьких у рамках Форуму Видавців у Львові відбулась розмова за участі Олени Герасим’юк про фільм «Невидимий батальйон», який вийде на широкі екрани 14 жовтня 2017 року.
Прописні істини карбують у нашій свідомості стереотип, що історію творять чоловіки. Донедавна ці догми домінували у системі соціального устрою, проте доля, яка лягла на плечі сучасних український жінок, вирішила все докорінно змінити.
Автором ідеї для фільму стала Марія Берлінська, доброволець АТО і керівниця Центру підтримки аеророзвідки. Кінокартина розповідає історії шести жінок, як кожна з них потрапила на фронт. Під час зустрічі Олена Герасим’юк показала присутнім тизер-трейлери до п’яти історій та розповіла про кожну із них.
- Перша історія розповідає про долю снайпера Олени Білозерської. З динаміків під час презентації лунає головна, на думку Олени, проблема: «Війна – це мистецтво, яке умудрились споганити». І саме «мистецтво війни» змогли опанувати українські жінки, які перебувають на фронті, - каже Олена Герасим’юк.
- Це ідея Марії Берлінської, тому жінок з історіями шукала й обирала вона. Під час пошуку було два головних критерії: чи погоджується людина розповісти свою долю на камеру і чим взагалі вона відрізняється від інших, - відповідає авторка.
- Друга історія про Юлію Паєвську, позивний «Тайра». На війні вона тактичний медик, у мирному житті – спортсменка. Через цю розповідь ми покажемо, що бачить поранений, коли потрапляє в медичний пункт. «Дорога життя», нею Тайра вивозить поранених бійців, - продовжують розповідь.
- Насправді у цьому фільмі розповідається історії двох жінок, які отримали ці нагороди. Першою була нагороджена Адріана Сусак, штурмовик в батальйоні «Айдар». Вона вважає, що війна – це взагалі неправильно. Протягом року Адріана змогла відвідати всього дві могили загиблих побратимів, залишилось ще 131…, - додають учасники зустрічі.
- Це погляд Світлани Алексієвич, в авторів цього фільму він інший. Ми не стверджуємо, що у війни жіноче обличчя. «Невидимий батальйон» доводить, що на жінку варто зважати на війні. Вони захищають Батьківщину на рівні з чоловіками, тому що мають над голою одне небо, яке не ділить їх за гендерними особливостями.