Презентація роману Василя Шкляра «Характерник»

Презентація роману Василя Шкляра «Характерник»

У конференц-залі помістилися усі охочі послухати улюбленого автора, та й Василь Шкляр не забарився, а у визначений час піднявся на сцену і привітав львівських букфорумців.

«Ви найдорожче, що в мене є», – сказав автор. 

Цікаво, що презентація роману розпочалася музичною композицією.

«Я маю за честь бути поруч із класиком української  літератури та  презентувати  пісню, яку ви усі знаєте», – розпочав Олександр Смик. І за мить залу наповнила щира пісня «Жив та був собі козак». Коли ж мелодія замовкла пан Василь продовжив знайомити гостей із новою книгою. Він зауважив, що знудився писати сумні історії. Коли ж задумав писати «Характерник», то шукав особливу історію і перенісся у виняткову епоху. Час Сірка, добу Руїни. Підмітив також, що ці події є не чужими й перегукуються із сьогоднішніми.

Під час презентації Василь Шкляр розповів невелику історичну довідку про козацьку добу, щоб занурити майбутніх читачів у відповідну атмосферу.  

«Характерники… Я відразу відкинув якісь фантазії, бо пишуть, що вони вміли перекидатися на лисицю чи на вовка, як Сірко… Все це, звичайно, вигадки. Правда у тому, що це люди, які володіли надприродніми здібностями.  І вони часом робили неможливе, як і в цьому романі», – підвів до новинки автор.

У залі запала недовга тиша, Василь Шкляр добирав слова, а потім мовив: «Я не знаю на чому зосередитися, про що вам ще розповісти. Хочу, щоб ви прочитали, щоб між нами був діалог… Бо книжка ця не схожа на жодну іншу мою… Я не знаю, який це роман,  але я дуже хочу, щоб він вам сподобався»,  – завершив презентацію Василь Шкляр та запросив аудиторію ставити питання.

Захоплені читачі цікавилися, чи буде екранізація роману «Чорний ворон», на що письменник дав ствердну відповідь, назвавши навіть дату початку прокату – 6 грудня цього року.

Трохи привідкривши завісу екранізації, Василь Шкляр подякував вдячній львівській аудиторії та запросив усіх на автограф-сесію, де радо підписував щойно придбані книги.

Текст — Юлія Галапач

Світлини — Вероніка Кашинська