Про що мовчить ветеранська література?
Дискусія «Про що мовчить ветеранська література» відбулась у межах головного культурного фестивалю країни 21 вересня.
Дискусію розпочав модератор Юрій Руденко і пояснив саме поняття ветеранської літератури:
— Ветеранська література - і вірші, і детективи, і хроніки, і романи, і мемуари. Уже видали близько 250 книг з тематикою російсько-української війни. Для нас ветеранська література це навіть не окремий жанр, а уже стиль літератури. Автори мають унікальний особистий досвід.
Наступним спілкувався з аудиторією письменник Мартін Брест, автор 2 книжок «Піхота» і «Піхота-2».
Три головні позиції ветеранської літератури від Мартіна Бреста:
- Не писати про сильні пройоби наших хлопців, тому що вони наші.
- Не писати про нас самих. Будь-яка книжка ветерана не розповідає про ветеранів. Важливіше сказати про своїх хлопців-побратимів.
«Ні гроші, ні слава не варті пам’яті. Я хочу щоб люди пам'ятали про цих людей. Якщо якась скотиняка з кожного підрозділу напише книгу, то ми нарешті знатимемо історію», — наголосив автор.
На кожному кінці балістичної кривої знаходиться людина зі зброєю. Ми маємо справу з маніяками, шизофреніками, які не розуміють що вони є вбивцями.
Ветерани розповіли що відчувають люди, які довго служили та служать у Збройних силах.
«Ти встигаєш зненавидіти, зловити зраду . Це перевірка патріотизму. Ти або загинеш, або навчишся з цим усім жити» ,— поділився ветеран Андрій Кириченко
Андрій Кириченко, юрист, який, коли пише, завжди пам'ятає про кримінальну відповідальність. Чоловік написав «веселу» книжку про масове вбивство людей. Хресник Андрія, який служив на сході мотивував його на цю працю.
Юрій Марченко представив Влада Якушева, військового письменника, в минулому прес-офіцера 14 бригади.
«Можливо, ми не дотягуємо до рівня професіональних авторів. Та вони не перекажуть як ми лежимо в окопі. Цікавіше читати спогади людини, ніж те що про неї написали», — поділився Заступник Міністра у справах ветеранів Олександр Терещенко.
На завершення, усі спікери погодились, що найголовніша річ про яку мовчить ветеранська література — це жалість до себе.
Текст — Ірина Оліщук
Світлини — Фотоагентство LUFA