Про що моя книга. Іван Андрусяк

[:ua]Письменник Іван Андрусяк розповів про книгу «Магазин невидимих рече» та історію її написання. Я нічого в цій книжці не вигадав: коли моїй Стефці було 2 роки, тоді вона була «голячок» і «голо попенко» – і сама вигадала «магазин невидимих речей», який регулярно «відвідувала». Але так сталося, що тоді я прописував інші Стефині ідеї (див. мої книжки «Стефа і її Чакалка», «Кабан дикий – хвіст великий», «Сорокопуди або Як Ліза і Стефа втекти з дому», «Пінгвінік»), а ця ідея прибереглася. І ось тепер, коли я її прописав, сталося дві цікавинки. По-перше, обурилася сама Стефа: «Тату, тоді я була малявка, а тепер мені скоро 14 років, що подумають мої однокласники!». А по-друге, дуже слушно зреагував на цей текст директор видавництва «Фонтан казок» Олег Рибалка: «Іване, а де ти знайдеш художника, який зобразить це так, щоб воно не було «мрією педофіла»?!. І ось із цих двох факторів і складалася книжка: у тексті Стефу органічно замінила Ляля (в англійському перекладі Доллі), а художника Оксану Липку я вже «бачив» під цей проект, коли ще писався текст. Справа в тому, що Оксана була наставницею і художнім керівником Аліни Віліщук, яка перед цим робила для нас дуже креативну книжку Юрія Бедрика «Снюсь-нюсь-нюсь» – і я бачив, що вона вміє і як вона класно працює як викладач зі своїми студентами. І я знав, що в Оксани донечка саме такого віку, як була моя Стефка тоді, коли була «голяком» і «голо попенком». І не мав ані найменшого сумніву, що Оксана зробить із цієї книжки «лялечку» – і в прямому, і в переносному сенсі. Так і вийшло. Книга-білінгва (окрім української, паралельно подано текст англійською) вийшла у видавництві "Фонтан казок". Матеріал підготувала Валентина Рущак.[:]