Тут заговорено на любов
Катерина Бабкіна в рамках Форуму видавців читала вірші зі своєї збірки «Заговорено на любов».
Поетка порівнює холод із розлукою, тепло з любов’ю, говорить про байдужість людей.
Тут заговорено на любов, на любов —
почуй, не на вогонь і порох,
тут заговорено же —
смерте, не руш, не дай спинити це говоріння..
Переповнений зал, просто завмирає на кожному прочитаному Катериною рядку. Атмосфера театру добавляє відчуття нереальності. Просто закриваєш очі і слухаєш…
Літо довге. Послухай, ми будемо жити вічно.
Абрикосів буде дедалі більше, і дика м’ята
проростатиме крізь асфальт за містом, і чайки звичними
колами над лиманом щовечора будуть злітати.
Після читання віршів, Катерина Бабкіна погодилася поспілкуватися. Але довелося почекати, доки добра сотня людей обнімалася та фотографувалася з письменницею, брала автограф.
Авторка відкрито ділилася особистим.
…не забудь також сказати про тих, хто тобі ні в чому не дорогий,
хто тебе не любив або не беріг, хто на берег не допоміг зійти,
і також попроси за таких, які називаються пристрасно – вороги,
і звичайно за тих, котрі злі, слабкі, не такі, як хочеться, не як ти.
«Саме цей текст є одним з улюблених, — зізналася Бабкіна, — хоча це все залежить від настрою, багато які подобаються».
Найближчим часом нових книг не буде, бо письменниця зайнята спільним проектом з видавництвом «Книголав»: перекладом класиків на українську мову.
Ляж і засни, будь ласка, ляж і засни.
Ніби у нас іще не було війни, ніби на дні, ніби над тобою води покров,
ніби від тебе ніхто ніколи не йшов.
На Форумі Бабкіна вже втринадцяте, каже, що зараз для неї він — одна з провідних подій книжкового ринку, але раніше, років 10-15 тому, Форум був взагалі єдиною галузевою подією, яка структурувала ринок, і єдиною, яка генерувала зв’язки між авторами і читачами, видавцями, іноземними письменниками.
Письменниця зізнається, що ще не купувала на форумі нових книг, але обожнює Тараса Прохаська: «Це чарівне дерево, що світиться щоночі», — так описала його письменниця.
Ночі стають все довші, й вони такі, знаєш, як виноград перестиглий, п’янкі, липкі
і зім’яті; і в такі цих ночей провалюєшся глибини,
якщо поруч на відстані простягнутої руки
не знаходиш плече або теплу спину.
У кінці творчого вечора Катерина Бабкіна побажала своїм читачам бути щасливими, любити і робити все, що хочеться.
Все, що правда, зазвичай встигаєш вимовити
на одному видихові. Решта – сторонні речення.
Ті, наприклад, що був колись з ними ти —
вицвітають у пам’яті, ніби смугасті речі,
кинуті на сонці коло моря до вечора.
Автор: Дубровна Катерина
Літо довге. Послухай, ми будемо жити вічно.
Абрикосів буде дедалі більше, і дика м’ята
проростатиме крізь асфальт за містом, і чайки звичними
колами над лиманом щовечора будуть злітати.
Після читання віршів, Катерина Бабкіна погодилася поспілкуватися. Але довелося почекати, доки добра сотня людей обнімалася та фотографувалася з письменницею, брала автограф.
Авторка відкрито ділилася особистим.
…не забудь також сказати про тих, хто тобі ні в чому не дорогий,
хто тебе не любив або не беріг, хто на берег не допоміг зійти,
і також попроси за таких, які називаються пристрасно – вороги,
і звичайно за тих, котрі злі, слабкі, не такі, як хочеться, не як ти.
«Саме цей текст є одним з улюблених, — зізналася Бабкіна, — хоча це все залежить від настрою, багато які подобаються».
Найближчим часом нових книг не буде, бо письменниця зайнята спільним проектом з видавництвом «Книголав»: перекладом класиків на українську мову.
Ляж і засни, будь ласка, ляж і засни.
Ніби у нас іще не було війни, ніби на дні, ніби над тобою води покров,
ніби від тебе ніхто ніколи не йшов.
На Форумі Бабкіна вже втринадцяте, каже, що зараз для неї він — одна з провідних подій книжкового ринку, але раніше, років 10-15 тому, Форум був взагалі єдиною галузевою подією, яка структурувала ринок, і єдиною, яка генерувала зв’язки між авторами і читачами, видавцями, іноземними письменниками.
Письменниця зізнається, що ще не купувала на форумі нових книг, але обожнює Тараса Прохаська: «Це чарівне дерево, що світиться щоночі», — так описала його письменниця.
Ночі стають все довші, й вони такі, знаєш, як виноград перестиглий, п’янкі, липкі
і зім’яті; і в такі цих ночей провалюєшся глибини,
якщо поруч на відстані простягнутої руки
не знаходиш плече або теплу спину.
У кінці творчого вечора Катерина Бабкіна побажала своїм читачам бути щасливими, любити і робити все, що хочеться.
Все, що правда, зазвичай встигаєш вимовити
на одному видихові. Решта – сторонні речення.
Ті, наприклад, що був колись з ними ти —
вицвітають у пам’яті, ніби смугасті речі,
кинуті на сонці коло моря до вечора.
Автор: Дубровна Катерина